-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | дзявкоті́ти |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | дзявкоті́мо, дзявкоті́м |
| 2 особа | дзявкоти́ | дзявкоті́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | дзявкоті́тиму | дзявкоті́тимемо, дзявкоті́тимем |
| 2 особа | дзявкоті́тимеш | дзявкоті́тимете |
| 3 особа | дзявкоті́тиме | дзявкоті́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | дзявкочу́ | дзявкотимо́, дзявкоти́м |
| 2 особа | дзявкоти́ш | дзявкотите́ |
| 3 особа | дзявкоти́ть | дзявкотя́ть |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| дзявкотячи́ |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | дзявкоті́в | дзявкоті́ли |
| жін. р. | дзявкоті́ла |
| сер. р. | дзявкоті́ло |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| |
| Безособова форма |
| |
| Дієприслівник |
| дзявкоті́вши |
Словник синонімів
ГА́ВКАТИ (про собак, лисиць і т. ін. - видавати гавкіт), ГАВКОТІ́ТИ, БРЕХА́ТИ розм.; ДЗЯ́ВКАТИ, ДЗЯВКОТІ́ТИ, ДЗЯВОЛИ́ТИ, ЦЯ́ВКАТИ розм. (про маленького собаку, щеня, лисицю тощо - пискливо); РЯ́ВКАТИ розм. (грубо, грізно); ГВАЛТУВА́ТИ, ВАЛУВА́ТИ (перев. про багатьох собак - голосно й тривалий час); ЗАЛИВА́ТИСЯ (перев. зі сл. аж, гавкаючи тощо - надривно); В’ЇДА́ТИ розм. (на кого, що - гавкотом передавати ворожість, незадоволення). - Док.: га́вкнути, брехну́ти, дзя́вкнути, ця́вкнути, ря́вкнути, зали́тися. Північ, все село дрімає, Гавкають де-де собаки (І. Франко); Собака почув щось недобре. Він підняв угору морду і двічі гавкнув (О. Довженко); За високим дощаним парканом гавкотів пес (В. Речмедін); Десь далеко, ніби на могилках, коло тих чорних куп, бреше на місяць лисиця (Г. Косинка); Собака, видно, брехнув на місяць і замовк (М. Стельмах); Щеня кидається до воріт і, .. мов заведене, починає дзявкати (М. Стельмах); Широко розставивши клишоногі передні і осівши на задні лапки, цуценя, заграючи з дівчинкою, лінькувато, але гучно дзявкотіло (В. Козаченко); Собачка не давався до рук, ховався десь.. і гавкав, дзяволив, скавучав (П. Загребельний); Цуценя попереду десь цявкнуло біля хвіртки (П. Панч); Докучай [собака] зиркає у ваш бік, бачить, що нічого нема, рявкнув суворим басом і летить далі (Остап Вишня); Біжу на подвір’я. А там бряжчать залізні цепи і люто ґвалтують собаки (М. Коцюбинський); Сполохані пси валували і рвалися з припон (Ю. Смолич); Пси аж заливаються, аж землю рвуть під ногами (І. Франко); Гурмою біжать [пси] довкола візка; деякі уїдають на конячку (І. Франко).