дзюбатий 1 значення

-1-
прикметник
[розм.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний дзюба́тий дзюба́та дзюба́те дзюба́ті
родовий дзюба́того дзюба́тої дзюба́того дзюба́тих
давальний дзюба́тому дзюба́тій дзюба́тому дзюба́тим
знахідний дзюба́тий, дзюба́того дзюба́ту дзюба́те дзюба́ті, дзюба́тих
орудний дзюба́тим дзюба́тою дзюба́тим дзюба́тими
місцевий на/у дзюба́тому, дзюба́тім на/у дзюба́тій на/у дзюба́тому, дзюба́тім на/у дзюба́тих

Словник синонімів

ВІСПУВА́ТИЙ (з шрамами, ямками на шкірі після віспи),ПОВІСПО́ВАНИЙ, РЯБИ́Й, ПОДЗЬО́БАНИЙ ВІ́СПОЮ[ПОДЗЮ́БАНИЙ ВІ́СПОЮ], ТАРАНКУВА́ТИЙрозм., ДЗЮБА́ТИЙрозм.У Гречаного віспувате обличчя - ніби соняшник, з якого меткі горобці поспивали насіння (Є. Гуцало); Вона, повіспована, не зманить чоловіка, а борщ добре вміє варити (І. Ле); Та й радів же рябий парубок! Обнімав усіх (Марко Вовчок); Подзьобане віспою бородате обличчя осміхалося (М. Коцюбинський); Таранкувате лице мов ще дужче порябіло (Панас Мирний); За хвилину у двері всунулась пелехата голова з дзюбатим обличчям (М. Коцюбинський).