-1-
іменник чоловічого роду
(кирка) [діал.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний дзюба́к дзюбаки́
родовий дзюбака́ дзюбакі́в
давальний дзюбаку́, дзюбако́ві дзюбака́м
знахідний дзюба́к дзюбаки́
орудний дзюбако́м дзюбака́ми
місцевий на/у дзюбаку́ на/у дзюбака́х
кличний дзюбаку́* дзюбаки́*

Словник синонімів

КИ́РКА (ручне знаряддя у вигляді насадженого на держално молотка, загостреного з одного чи з двох боків), МОТИ́КА, ДЗЮБА́Кдіал.,ОСКА́РДдіал.,СОКИРЯ́НКАдіал.;КА́ЙЛО, ОБУ́ШОК (у гірників). Дівчата будують дорогу. Виблискують гострі кирки (П. Воронько); Мотика часто натрапляє на камінь і викрешує з нього іскри (С. Чорнобривець); Раз за разом гатить він дзюбаком в імлувату опоку і відриває від неї кусні лепу (І. Франко); - Будемо шкребти лопатами, вирубувати на два пальці оскардами (І. Микитенко); Він рубав не кайлом простим, не одвічним обушком, а відбійним молотком (М. Упеник).