-1-
іменник чоловічого роду
(дзьоб) [рідко]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний дзюб дзю́би
родовий дзю́ба дзю́бів
давальний дзю́бу, дзю́бові дзю́бам
знахідний дзюб дзю́би
орудний дзю́бом дзю́бами
місцевий на/у дзю́бі на/у дзю́бах
кличний дзю́бе* дзю́би*

Словник синонімів

ДЗЬОБ (покрита рогівкою ротова частина у птахів і деяких тварин),НІС, ДЗЮБ рідше.На хату сів чорногуз і закалатав своїм довгим дзьобом (М. Томчаній); Підібгавши ногу, красувалася чапля, з чорного носа капала вода (Григорій Тютюнник); Роззявить [півень] дзюба і визирається, наче очі йому зараз вискочать (Марко Вовчок).