дзьобатий 1 значення

-1-
прикметник
[рідко]

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний дзьоба́тий дзьоба́та дзьоба́те дзьоба́ті
родовий дзьоба́того дзьоба́тої дзьоба́того дзьоба́тих
давальний дзьоба́тому дзьоба́тій дзьоба́тому дзьоба́тим
знахідний дзьоба́тий, дзьоба́того дзьоба́ту дзьоба́те дзьоба́ті, дзьоба́тих
орудний дзьоба́тим дзьоба́тою дзьоба́тим дзьоба́тими
місцевий на/у дзьоба́тому, дзьоба́тім на/у дзьоба́тій на/у дзьоба́тому, дзьоба́тім на/у дзьоба́тих