-1-
дієслово недоконаного виду
[рідко]

Словник відмінків

Інфінітив дзьо́ба́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   дзьо́ба́ймо
2 особа дзьо́ба́й дзьо́ба́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа дзьо́ба́тиму дзьо́ба́тимемо, дзьо́ба́тимем
2 особа дзьо́ба́тимеш дзьо́ба́тимете
3 особа дзьо́ба́тиме дзьо́ба́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа дзьо́ба́ю дзьо́ба́ємо, дзьо́ба́єм
2 особа дзьо́ба́єш дзьо́ба́єте
3 особа дзьо́ба́є дзьо́ба́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
дзьо́ба́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. дзьо́ба́в дзьо́ба́ли
жін. р. дзьо́ба́ла
сер. р. дзьо́ба́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
дзьо́ба́вши

Словник синонімів

КЛЮВА́ТИ (про птахів - їсти, хапаючи щось дзьобом, бити дзьобом), ДЗЬО́БА́ТИ[ДЗЮ́БА́ТИрідше], ДОВБА́ТИ[ДОВБТИ́], КЛЮ́КАТИрозм.; ПИ́ТИ (їсти молоде зерно); ЦЮ́КАТИ, ЦЮ́КАТИСЯрозм. (бити дзьобом); ЩИПА́ТИ (шкіру тіла). - Док.: клю́нути, дзьо́бну́ти[дзю́бну́ти], подзьо́ба́ти[подзю́ба́ти], довбну́ти, клю́кнути, цю́кнути, щипну́ти. У хаті ходили кури й щось клювали на долівці (О. Донченко); Кури дзьобали землю, як консервну банку (Григорій Тютюнник); Мундир із залізним хрестом мої партизани надягли на опудало в городі, щоб ґави не довбали огірків (Ю. Яновський); Горобці цілими хмарами сідають на соняшники і п’ють насіння (О. Копиленко); Миколка.. годував голубів. Вони весело кружляли навколо нього, бадьоро цюкали носиками в землю (Ю. Збанацький); Боляче цюкалася клята квочка... (Остап Вишня); Населення, коли не рахувати курей, гусака, якого я навчив щипати посесора.., складалося іще з чотирьох осіб (В. Еллан).