КЛЮВА́ТИ (про птахів - їсти, хапаючи щось дзьобом, бити дзьобом), ДЗЬО́БА́ТИ[ДЗЮ́БА́ТИрідше], ДОВБА́ТИ[ДОВБТИ́], КЛЮ́КАТИрозм.; ПИ́ТИ (їсти молоде зерно); ЦЮ́КАТИ, ЦЮ́КАТИСЯрозм. (бити дзьобом); ЩИПА́ТИ (шкіру тіла). - Док.: клю́нути, дзьо́бну́ти[дзю́бну́ти], подзьо́ба́ти[подзю́ба́ти], довбну́ти, клю́кнути, цю́кнути, щипну́ти. У хаті ходили кури й щось клювали на долівці (О. Донченко); Кури дзьобали землю, як консервну банку (Григорій Тютюнник); Мундир із залізним хрестом мої партизани надягли на опудало в городі, щоб ґави не довбали огірків (Ю. Яновський); Горобці цілими хмарами сідають на соняшники і п’ють насіння (О. Копиленко); Миколка.. годував голубів. Вони весело кружляли навколо нього, бадьоро цюкали носиками в землю (Ю. Збанацький); Боляче цюкалася клята квочка... (Остап Вишня); Населення, коли не рахувати курей, гусака, якого я навчив щипати посесора.., складалося іще з чотирьох осіб (В. Еллан).