-1-
іменник чоловічого роду

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний дзьоб дзьо́би
родовий дзьо́ба дзьо́бів
давальний дзьо́бу, дзьо́бові дзьо́бам
знахідний дзьоб дзьо́би
орудний дзьо́бом дзьо́бами
місцевий на/у дзьо́бі на/у дзьо́бах
кличний дзьо́бе* дзьо́би*

Словник синонімів

ДЗЬОБ (покрита рогівкою ротова частина у птахів і деяких тварин),НІС, ДЗЮБ рідше.На хату сів чорногуз і закалатав своїм довгим дзьобом (М. Томчаній); Підібгавши ногу, красувалася чапля, з чорного носа капала вода (Григорій Тютюнник); Роззявить [півень] дзюба і визирається, наче очі йому зараз вискочать (Марко Вовчок).