-1-
дієслово недоконаного виду
[розм.]

Словник відмінків

Інфінітив дзи́зкати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа    
2 особа    
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа    
2 особа    
3 особа дзи́зкатиме дзи́зкатимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа    
2 особа    
3 особа дзи́зкає дзи́зкають
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
дзи́зкаючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. дзи́зкав дзи́зкали
жін. р. дзи́зкала
сер. р. дзи́зкало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
дзи́зкавши*

Словник синонімів

ДЗИЖЧА́ТИ (перев. про комах - видавати одноманітні тремтливі звуки при польоті, швидкому рухові), ЗУМКОТІ́ТИ, ДЗВЕНІ́ТИ, ДЗИНЧА́ТИрозм.,ДЗУМІ́ТИрозм.;БРИНІ́ТИ, ДЗЕЛЕНЧА́ТИрозм. (дзвінко); ФУРЧА́ТИрозм.,ХУРЧА́ТИ розм. (глухо); ГУДІ́ТИ, ГУСТИ́, ДЖМЕЛІ́ТИрозм. (низько); ДЗИ́ЗКАТИрозм. (швидко пролітаючи). - Док.: дзи́знути[дзи́ґнути]. Дзижчить мошка над скошеними травами (Г. Хоткевич); Мухи зумкотіли (В. Стефаник); Дзвеніли комарі кришталевим дзвоном (З. Тулуб); Комарик молодий своє дзинчить: - Мене не настрашить [Лев] (Л. Глібов); Комарі жадібно накинулись на юнака. Вони гули, співали, дзуміли на тисячу ладів (О. Донченко); Над Семеновою головою бриніли комарі дивними голосами (Лесь Мартович); Мухи дзеленчать, і в’ються, і чорніють (М. Рильський); Неначе велетенський джміль, фурчить веретено (М. Стельмах); У другій кімнаті гуділа кліматична установка і хурчав млинок витяжки (Ю. Мушкетик); Не гуди, мухо, коло обуха (прислів’я); Кулі джмеліли поверх голів, настирливі, мов мухи (Я. Качура); Над вухом дзизнув.. комар (Г. Епік).