-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив дзеленча́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   дзеленчі́мо, дзеленчі́м
2 особа дзеленчи́ дзеленчі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа дзеленча́тиму дзеленча́тимемо, дзеленча́тимем
2 особа дзеленча́тимеш дзеленча́тимете
3 особа дзеленча́тиме дзеленча́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа дзеленчу́ дзеленчимо́, дзеленчи́м
2 особа дзеленчи́ш дзеленчите́
3 особа дзеленчи́ть дзеленча́ть
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
дзеленчачи́
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. дзеленча́в дзеленча́ли
жін. р. дзеленча́ла
сер. р. дзеленча́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
дзеленча́вши

Словник синонімів

ДЗВЕНІ́ТИ (видавати або утворювати чим-небудь високий, протяжний металевий звук), БРИНІ́ТИ, ДЗЕЛЕНЧА́ТИ, БРИНЬЧА́ТИ, ДЗИНЧА́ТИрозм. (перев. про скло, посуд тощо). Хакають пилки і дзвенить сокира (Ю. Яновський); В унісон пісні вряди-годи бриніла тільки балалайка (Г. Косинка); Шибки тихо й жалібно дзеленчать (О. Донченко); Десь у далекій кухні бриньчали стиха струни бандури (О. Ільченко); Голосно дзинчали чарочки (Панас Мирний). - Пор. 1. деренча́ти.
ДЗИЖЧА́ТИ (перев. про комах - видавати одноманітні тремтливі звуки при польоті, швидкому рухові), ЗУМКОТІ́ТИ, ДЗВЕНІ́ТИ, ДЗИНЧА́ТИрозм.,ДЗУМІ́ТИрозм.;БРИНІ́ТИ, ДЗЕЛЕНЧА́ТИрозм. (дзвінко); ФУРЧА́ТИрозм.,ХУРЧА́ТИ розм. (глухо); ГУДІ́ТИ, ГУСТИ́, ДЖМЕЛІ́ТИрозм. (низько); ДЗИ́ЗКАТИрозм. (швидко пролітаючи). - Док.: дзи́знути[дзи́ґнути]. Дзижчить мошка над скошеними травами (Г. Хоткевич); Мухи зумкотіли (В. Стефаник); Дзвеніли комарі кришталевим дзвоном (З. Тулуб); Комарик молодий своє дзинчить: - Мене не настрашить [Лев] (Л. Глібов); Комарі жадібно накинулись на юнака. Вони гули, співали, дзуміли на тисячу ладів (О. Донченко); Над Семеновою головою бриніли комарі дивними голосами (Лесь Мартович); Мухи дзеленчать, і в’ються, і чорніють (М. Рильський); Неначе велетенський джміль, фурчить веретено (М. Стельмах); У другій кімнаті гуділа кліматична установка і хурчав млинок витяжки (Ю. Мушкетик); Не гуди, мухо, коло обуха (прислів’я); Кулі джмеліли поверх голів, настирливі, мов мухи (Я. Качура); Над вухом дзизнув.. комар (Г. Епік).