-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив дзвя́кати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   дзвя́каймо
2 особа дзвя́кай дзвя́кайте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа дзвя́катиму дзвя́катимемо, дзвя́катимем
2 особа дзвя́катимеш дзвя́катимете
3 особа дзвя́катиме дзвя́катимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа дзвя́каю дзвя́каємо, дзвя́каєм
2 особа дзвя́каєш дзвя́каєте
3 особа дзвя́кає дзвя́кають
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
дзвя́каючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. дзвя́кав дзвя́кали
жін. р. дзвя́кала
сер. р. дзвя́кало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
дзвя́кавши

Словник синонімів

БРЯЖЧА́ТИ (про металеві, скляні і под. предмети - утворювати при ударах дзвінкі й сильні, різкі, але короткі звуки; викликати такі звуки, ударяючи по металевих і под. предметах або трусячи ними); БРЯ́ЗКАТИ, ВИБРЯ́ЗКУВАТИпідсил.,БРЯЗКОТА́ТИ[БРЯЗКОТІ́ТИ]підсил.розм. (час від часу або уривчасто); БРИНЬЧА́ТИрозм. (про слабший звук); ДЗВЯ́КАТИ, ДЗО́РКАТИзах. (про дзвінкіший, різкіший звук). У контору Григір ніколи не приходив із пустими кишенями; в них завжди щось бряжчало і подзенькувало: або гайки, знайдені десь на подвір’ї, або гвіздки, або якісь іржаві старі ключі (Григорій Тютюнник); Зло брехав у дворі вовкодав, борсався, бряжчав ланцюгом (Н. Рибак); За стіною, де була заводська їдальня, брязкали, миючи посуд, чулися різкі, стомлені голоси жінок... (Є. Гуцало); Грім гоготав на увесь світ, качались стіни хати, оселя лущала, і брязкотіли шибки у вікнах (Панас Мирний); Бриньчали металеві крила вітродвигуна, десь у лісі буксувала машина (В. Москалець); Глухо гупали десь молоти, дзвякало залізо, кричали люди (П. Колесник); - Зараз, зараз відчиню, - з полегкістю говорить учитель, дзвякає засовами (М. Стельмах); Пляшка дзоркала об синю порцію стільки разів, скільки Семениха частувала гостей (М. Черемшина). - Пор. 1. бря́знути, 1. деренча́ти, дзе́нькати.
ДЗЕ́НЬКАТИ (видавати короткі дзвінкі звуки при ударах, струсі; викликати такі звуки ударами по склу, металу і т. ін.), ДЗВЯ́КАТИ, БРЕ́НЬКАТИ[БРИ́НЬКАТИ], ДЗЕЛЕ́НЬКАТИ, ДЗЕНЬКОТІ́ТИ[ДЗЕНЬКОТА́ТИ]підсил.,БРЕНЬКОТІ́ТИ[БРЕНЬКОТА́ТИ]підсил.,ДЗЕЛЕНЬКОТІ́ТИ[ДЗЕЛЕНЬКОТА́ТИ]підсил.,ДРЕ́НЬКАТИ розм., ДЗВЕ́НЬКАТИрозм.,ДЗВЕНЬКОТІ́ТИпідсил. розм.,ЦЕ́НЬКАТИрозм. - Док.: дзе́нькнути, дзвя́кнути, бре́нькнути[бри́нькнути], дзеле́нькнути, дре́нькнути, дзве́нькнути, це́нькнути. Дзенькають клепані коси (П. Воронько); Ніна.. відійшла до шафи, дзенькаючи посудом (С. Журахович); Над ким ті сурми плакали? Чого тарілки дзвякали? (П. Тичина); Раптом бренькає раз і другий струна (Ю. Яновський); Коротко й тривожно дзеленькнув дзвінок (А. Дімаров); Цап на цимбалах паличками І брязкотить, і дзенькотить (Л. Глібов); По левадах бренькотіли коси (І. Франко); Двері дрижали, а вікна дзеленькотіли, неначе від бурі (Лесь Мартович); Стара шастала по хаті, стогнала, дренькала якимись посудинами (І. Франко); Десь за стіною дзвенькнув дзвінок (С. Чорнобривець); Поміж жовті смуги ліхтарень і.. шиб дзвенькотять дзвіночки (Ірина Вільде); Тінь-тінь-тінь-тінь - ценькають ножички, блискає голка (І. Франко). - Пор. бряжча́ти.