дзвенячий 1 значення

-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний дзвеня́чий дзвеня́ча дзвеня́че дзвеня́чі
родовий дзвеня́чого дзвеня́чої дзвеня́чого дзвеня́чих
давальний дзвеня́чому дзвеня́чій дзвеня́чому дзвеня́чим
знахідний дзвеня́чий, дзвеня́чого дзвеня́чу дзвеня́че дзвеня́чі, дзвеня́чих
орудний дзвеня́чим дзвеня́чою дзвеня́чим дзвеня́чими
місцевий на/у дзвеня́чому, дзвеня́чім на/у дзвеня́чій на/у дзвеня́чому, дзвеня́чім на/у дзвеня́чих

Словник синонімів

ДЗВІНКИ́Й (про звук, голос, сміх тощо - який звучить високо, чітко і сильно), ДЗВЕНЯ́ЧИЙ, ДЗВЕНЮ́ЧИЙ, МЕТАЛЕ́ВИЙ, ГОЛОСИ́СТИЙрідше,ТРЕМКИ́Йрозм.; СРІБЛЯ́СТИЙ, СРІБЛИ́СТИЙ, СРІ́БНИЙ, КРИШТАЛЕ́ВИЙ (мелодійний, чистого звучання). Звідусюди чути мелодійний дзвенькіт дійниць і дзвінке тинькання молочних цівок об їх сріблясті стінки (З. Тулуб); І співає [невістка], і сміється, аж геть чутно її голосок дзвенячий (Марко Вовчок); Почувши домівку, коні заржали. Високим тонким металевим іржанням їм одгукнулась луна (П. Тичина); О пів на сьому вихованців будив голосистий дзвоник (С. Добровольський); Тремкий [голос], як тонке срібло, як найтонший кришталь (Словник Б. Грінченка); Сміялась Соломія, і одляскиїї сріблястого реготу аж луною йшли попід вербами (І. Нечуй-Левицький); Пісні соловейкові дзвінко-сріблисті! Невже ви замовкли, минули? (Леся Українка); У неї був на диво красивий, високий, срібний голосок (В. Собко); Кілька обмерзлих гіллячок колишуть тендітний кришталевий передзвін (М. Стельмах) - Пор. 1. голосни́й.
ДЗВІНКИ́Й (який видає чисті, сильні звуки), ДЗВЕНЮ́ЧИЙ, ДЗВЕНЯ́ЧИЙ, ЗВУ́ЧНИЙ. Хвала труду веселому, Дзвінкому молотку! (І. Нехода); Вертаючи назад з порожніми дзвенючими бідонами, клали на воза оберемок вівсянки чи конюшини (В. Дрозд); Звучна бандура.