-1-
дієслово недоконаного виду
[діал.]

Словник відмінків

Інфінітив дзвенькоті́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   дзвенькоті́мо, дзвенькоті́м
2 особа дзвенькоти́ дзвенькоті́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа дзвенькоті́тиму дзвенькоті́тимемо, дзвенькоті́тимем
2 особа дзвенькоті́тимеш дзвенькоті́тимете
3 особа дзвенькоті́тиме дзвенькоті́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа дзвенькочу́ дзвенькотимо́, дзвенькоти́м
2 особа дзвенькоти́ш дзвенькотите́
3 особа дзвенькоти́ть дзвенькотя́ть
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
дзвенькотячи́
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. дзвенькоті́в дзвенькоті́ли
жін. р. дзвенькоті́ла
сер. р. дзвенькоті́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
дзвенькоті́вши

Словник синонімів

ДЗЕ́НЬКАТИ (видавати короткі дзвінкі звуки при ударах, струсі; викликати такі звуки ударами по склу, металу і т. ін.), ДЗВЯ́КАТИ, БРЕ́НЬКАТИ[БРИ́НЬКАТИ], ДЗЕЛЕ́НЬКАТИ, ДЗЕНЬКОТІ́ТИ[ДЗЕНЬКОТА́ТИ]підсил.,БРЕНЬКОТІ́ТИ[БРЕНЬКОТА́ТИ]підсил.,ДЗЕЛЕНЬКОТІ́ТИ[ДЗЕЛЕНЬКОТА́ТИ]підсил.,ДРЕ́НЬКАТИ розм., ДЗВЕ́НЬКАТИрозм.,ДЗВЕНЬКОТІ́ТИпідсил. розм.,ЦЕ́НЬКАТИрозм. - Док.: дзе́нькнути, дзвя́кнути, бре́нькнути[бри́нькнути], дзеле́нькнути, дре́нькнути, дзве́нькнути, це́нькнути. Дзенькають клепані коси (П. Воронько); Ніна.. відійшла до шафи, дзенькаючи посудом (С. Журахович); Над ким ті сурми плакали? Чого тарілки дзвякали? (П. Тичина); Раптом бренькає раз і другий струна (Ю. Яновський); Коротко й тривожно дзеленькнув дзвінок (А. Дімаров); Цап на цимбалах паличками І брязкотить, і дзенькотить (Л. Глібов); По левадах бренькотіли коси (І. Франко); Двері дрижали, а вікна дзеленькотіли, неначе від бурі (Лесь Мартович); Стара шастала по хаті, стогнала, дренькала якимись посудинами (І. Франко); Десь за стіною дзвенькнув дзвінок (С. Чорнобривець); Поміж жовті смуги ліхтарень і.. шиб дзвенькотять дзвіночки (Ірина Вільде); Тінь-тінь-тінь-тінь - ценькають ножички, блискає голка (І. Франко). - Пор. бряжча́ти.