-1-
іменник чоловічого роду, істота

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний джміль джмелі́
родовий джмеля́ джмелі́в
давальний джмеле́ві, джмелю́ джмеля́м
знахідний джмеля́ джмелі́, джмелі́в
орудний джмеле́м джмеля́ми
місцевий на/у джмеле́ві, джмелю́, джмелі́ на/у джмеля́х
кличний джме́лю джмелі́

Словник фразеологізмів

джмелі́ гуду́ть у голові́ чиїй і без додатка, несхв. Хто-небудь перебуває в стані сп’яніння, запаморочення і т. ін. — Не йдуть бісові ноги, наче їх відібрало! І в голові джмелі гудуть, хоч горілки не пив і не нюхав (М. Пригара); — Ідіть собі, тітко Ярино, додому та лягайте спати, бо у вашій голові джмелі гудуть, а проспитесь, очуняєте, тоді й порозумнішаєте (Є. Гуцало).

під джмеле́м, жарт. У нетверезому стані, напідпитку. Не раз і не два сам Сміт, бувши під джмелем, устрягав поміж танцюристів (Ю. Яновський); Ще мати Єльці розповідала про один гучний випадок, коли Ягор, спродавши якось у місті багатющий урожай полуниці і добре будучи під джмелем, на весь виторг найняв духовий оркестр,— до самої Зачіплянки грали (О. Гончар).