дженджуристий 1 значення

-1-
прикметник
[розм.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний дженджури́стий дженджури́ста дженджури́сте дженджури́сті
родовий дженджури́стого дженджури́стої дженджури́стого дженджури́стих
давальний дженджури́стому дженджури́стій дженджури́стому дженджури́стим
знахідний дженджури́стого, дженджури́стий дженджури́сту дженджури́сте дженджури́стих, дженджури́сті
орудний дженджури́стим дженджури́стою дженджури́стим дженджури́стими
місцевий на/у дженджури́стому, дженджури́стім на/у дженджури́стій на/у дженджури́стому, дженджури́стім на/у дженджури́стих

Словник синонімів

ЛЕГКОВА́ЖНИЙ (який діє необачно, не поміркувавши; також про дії, вчинки, мову, в яких проявляється необачність),ЛЕГКОДУ́МНИЙ, ЛЕГКОДУ́ХИЙ, ЛЕГКОДУ́ШНИЙ, НЕСЕРЙО́ЗНИЙ, НЕСОЛІ́ДНИЙ, БЕЗДУ́МНИЙ, ПОРО́ЖНІЙ, ПУСТИ́Й, ВІ́ТРЯНИЙрозм.,ПУСТОПОРО́ЖНІЙрозм.,ШАЛАПУ́ТНИЙрозм.,ЛЕГКОМИ́СНИЙдіал.;КРУ́ЧЕНИЙ (схильний до необачних вчинків); ФРИВО́ЛЬНИЙкнижн. (який виходить за межі пристойності);ВІТРУВА́ТИЙ (непосидющий); ДЖЕНДЖУРИ́СТИЙ розм. (який кокетує своєю зовнішністю й одягом). Легковажні й легкодумні панни й дами так і липли й горнулись до його [Фесенка] (І. Нечуй-Левицький); Він має силу волі, щоб вчасно виправити легковажну поведінку (І. Ле); - З горя це він, - похмуро кинув Корж. - Легкодухі завжди тієї віри, де більш сала дають (З. Тулуб); Любов?! Як часто це слово на устах цокотух, легкодушних жінок!.. (Уляна Кравченко); Несерйозна людина; Прошу вважати цей лист науковим спростуванням вашої несолідної репліки щодо моєї персони (А. Крижанівський); "Побачити світу" - це єдине розумне зерно бездумного "перекотиполя", яким на ту пору я й був (І. Волошин); Порожній чоловік як той тарабан (прислів’я); Найбільше недолюблював [Янка Купала] порожні розмови, як і промови з трибуни, красномовні, але вбогі змістом і дуже розтягнуті (Т. Масенко); Хвастун - пустий чоловік (прислів’я); Перекидались [Кирило та Устя] словами, пустими і незначними, аби подати один одному голос (М. Коцюбинський); Не вітряна ж якась, а тиха, скромна Марина, з вічно сумними очима, уже третього причарувала (М. Зарудний); - Ти пустопорожній фантазер! - рикав Гризота, грюкаючи кулаком по столу (В. Речмедін); - Та ні, тут, здається, діло не в картах. Хлопець, щоправда, шалапутний-таки, а втім... (А. Головко); Була се плитка, легкомисна і наскрізь змислова натура, у котрої фізичні імпульси переважали над духовними (І. Франко); Старий.. повернув услід за возом, на якому курникав якусь веселу пісеньку шибенної вдачі Максим. Йому, крученому, набагато легше живеться на світі, ніж серйозній людині (М. Стельмах); - Я не фривольний гетеанець, я належу До моїх поетів швабських (Леся Українка); Вітруватий Дяченко таких підібрав собі й січовиків і вплав на конях пішов через Дніпро (І. Ле); Перехрестик побачив.. вже не молодого, але дженджуристого ротмістра, що упадав біля скромної, недосвідченої в залицяннях Марусі (С. Добровольський). - Пор. 1. безпу́тний.
ФРАНТУВА́ТИЙ (який любить шикувати, має вигляд франта), ФОРСИ́СТИЙрозм., ЧЕПУРИ́СТИЙрідше; ДЖЕНДЖУРИ́СТИЙрозм., ДЖЕНДЖИКУВА́ТИЙрозм. (який кокетує своїм зовнішнім виглядом, пишається одягом і т. ін.); ФАСО́НИСТИЙрозм. (якому притаманний показний шик); СТИЛЯ́ЖНИЙрозм. (одягнений як стиляга). - Стій! - крикнув франтуватий ротмістр з леопардовою шкурою за плечима (З. Тулуб); Форсисті сержанти.. забирають з робкопу весь гуталін (О. Гончар); Пан Купа.. міг і не хизуватися перед людьми, бо на них із тим чепуристим панком вже ніхто не звертав уваги (О. Ільченко); Дженджуристий пан Чорнокнижний завжди на ніч змащував поріділе волосся і обличчя молодим вершком сметани (М. Стельмах); - Ну, зрозуміло, що молодій жінці приємно морочити голови дженджикуватим панкам (З. Тулуб); Стиляжна дама усміхнулась мені вдячно (Ю. Мокрієв).