ЛЕГКОВА́ЖНИЙ (який діє необачно, не поміркувавши; також про дії, вчинки, мову, в яких проявляється необачність),ЛЕГКОДУ́МНИЙ, ЛЕГКОДУ́ХИЙ, ЛЕГКОДУ́ШНИЙ, НЕСЕРЙО́ЗНИЙ, НЕСОЛІ́ДНИЙ, БЕЗДУ́МНИЙ, ПОРО́ЖНІЙ, ПУСТИ́Й, ВІ́ТРЯНИЙрозм.,ПУСТОПОРО́ЖНІЙрозм.,ШАЛАПУ́ТНИЙрозм.,ЛЕГКОМИ́СНИЙдіал.;КРУ́ЧЕНИЙ (схильний до необачних вчинків); ФРИВО́ЛЬНИЙкнижн. (який виходить за межі пристойності);ВІТРУВА́ТИЙ (непосидющий); ДЖЕНДЖУРИ́СТИЙ розм. (який кокетує своєю зовнішністю й одягом). Легковажні й легкодумні панни й дами так і липли й горнулись до його [Фесенка] (І. Нечуй-Левицький); Він має силу волі, щоб вчасно виправити легковажну поведінку (І. Ле); - З горя це він, - похмуро кинув Корж. - Легкодухі завжди тієї віри, де більш сала дають (З. Тулуб); Любов?! Як часто це слово на устах цокотух, легкодушних жінок!.. (Уляна Кравченко); Несерйозна людина; Прошу вважати цей лист науковим спростуванням вашої несолідної репліки щодо моєї персони (А. Крижанівський); "Побачити світу" - це єдине розумне зерно бездумного "перекотиполя", яким на ту пору я й був (І. Волошин); Порожній чоловік як той тарабан (прислів’я); Найбільше недолюблював [Янка Купала] порожні розмови, як і промови з трибуни, красномовні, але вбогі змістом і дуже розтягнуті (Т. Масенко); Хвастун - пустий чоловік (прислів’я); Перекидались [Кирило та Устя] словами, пустими і незначними, аби подати один одному голос (М. Коцюбинський); Не вітряна ж якась, а тиха, скромна Марина, з вічно сумними очима, уже третього причарувала (М. Зарудний); - Ти пустопорожній фантазер! - рикав Гризота, грюкаючи кулаком по столу (В. Речмедін); - Та ні, тут, здається, діло не в картах. Хлопець, щоправда, шалапутний-таки, а втім... (А. Головко); Була се плитка, легкомисна і наскрізь змислова натура, у котрої фізичні імпульси переважали над духовними (І. Франко); Старий.. повернув услід за возом, на якому курникав якусь веселу пісеньку шибенної вдачі Максим. Йому, крученому, набагато легше живеться на світі, ніж серйозній людині (М. Стельмах); - Я не фривольний гетеанець, я належу До моїх поетів швабських (Леся Українка); Вітруватий Дяченко таких підібрав собі й січовиків і вплав на конях пішов через Дніпро (І. Ле); Перехрестик побачив.. вже не молодого, але дженджуристого ротмістра, що упадав біля скромної, недосвідченої в залицяннях Марусі (С. Добровольський). - Пор. 1. безпу́тний.

ФРАНТУВА́ТИЙ (який любить шикувати, має вигляд франта), ФОРСИ́СТИЙрозм., ЧЕПУРИ́СТИЙрідше; ДЖЕНДЖУРИ́СТИЙрозм., ДЖЕНДЖИКУВА́ТИЙрозм. (який кокетує своїм зовнішнім виглядом, пишається одягом і т. ін.); ФАСО́НИСТИЙрозм. (якому притаманний показний шик); СТИЛЯ́ЖНИЙрозм. (одягнений як стиляга). - Стій! - крикнув франтуватий ротмістр з леопардовою шкурою за плечима (З. Тулуб); Форсисті сержанти.. забирають з робкопу весь гуталін (О. Гончар); Пан Купа.. міг і не хизуватися перед людьми, бо на них із тим чепуристим панком вже ніхто не звертав уваги (О. Ільченко); Дженджуристий пан Чорнокнижний завжди на ніч змащував поріділе волосся і обличчя молодим вершком сметани (М. Стельмах); - Ну, зрозуміло, що молодій жінці приємно морочити голови дженджикуватим панкам (З. Тулуб); Стиляжна дама усміхнулась мені вдячно (Ю. Мокрієв).