дженджикуватий 1 значення

-1-
прикметник
[розм.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний дженджикува́тий дженджикува́та дженджикува́те дженджикува́ті
родовий дженджикува́того дженджикува́тої дженджикува́того дженджикува́тих
давальний дженджикува́тому дженджикува́тій дженджикува́тому дженджикува́тим
знахідний дженджикува́того, дженджикува́тий дженджикува́ту дженджикува́те дженджикува́тих, дженджикува́ті
орудний дженджикува́тим дженджикува́тою дженджикува́тим дженджикува́тими
місцевий на/у дженджикува́тому, дженджикува́тім на/у дженджикува́тій на/у дженджикува́тому, дженджикува́тім на/у дженджикува́тих

Словник синонімів

ФРАНТУВА́ТИЙ (який любить шикувати, має вигляд франта), ФОРСИ́СТИЙрозм., ЧЕПУРИ́СТИЙрідше; ДЖЕНДЖУРИ́СТИЙрозм., ДЖЕНДЖИКУВА́ТИЙрозм. (який кокетує своїм зовнішнім виглядом, пишається одягом і т. ін.); ФАСО́НИСТИЙрозм. (якому притаманний показний шик); СТИЛЯ́ЖНИЙрозм. (одягнений як стиляга). - Стій! - крикнув франтуватий ротмістр з леопардовою шкурою за плечима (З. Тулуб); Форсисті сержанти.. забирають з робкопу весь гуталін (О. Гончар); Пан Купа.. міг і не хизуватися перед людьми, бо на них із тим чепуристим панком вже ніхто не звертав уваги (О. Ільченко); Дженджуристий пан Чорнокнижний завжди на ніч змащував поріділе волосся і обличчя молодим вершком сметани (М. Стельмах); - Ну, зрозуміло, що молодій жінці приємно морочити голови дженджикуватим панкам (З. Тулуб); Стиляжна дама усміхнулась мені вдячно (Ю. Мокрієв).