дерти 1

-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив де́рти, де́рти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   дері́мо, дері́м
2 особа дери́ дері́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа де́ртиму де́ртимемо, де́ртимем
2 особа де́ртимеш де́ртимете
3 особа де́ртиме де́ртимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа деру́ деремо́, дере́м
2 особа дере́ш дерете́
3 особа дере́ деру́ть
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
деручи́
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. дер де́рли
жін. р. де́рла
сер. р. де́рло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
 

Словник синонімів

ДРЯ́ПАТИ (чіпляти, шкребти чимсь гострим, твердим якусь поверхню, часто залишаючи подряпини), ШКРЯ́БАТИ, ДРЯ́ПАТИСЯ, ДЕ́РТИрозм.,ДРА́ТИрозм.,СКОРО́ДИТИрозм.; РОЗДРЯ́ПУВАТИ, РОЗДИРА́ТИ, ОБДИРА́ТИ (робити глибокі подряпини - перев. на шкірі). - Док.: подря́пати, дряпну́ти, дряпону́типідсил.удряпну́ти[вдряпну́ти], пошкря́бати, шкрябну́ти, дерну́ти, поскоро́дити, роздря́пати, розде́рти[розідра́ти], обде́рти[обідра́ти]. Андрій дряпає гвіздком якісь лінії - вони йдуть вздовж і впоперек і мають показати план заводських будівель (Ю. Яновський); Заходився [Мамай] тим шильцем шкрябати брудний вологий мур (О. Ільченко); - Не дряпайся, кицько, - відхиляє голову управитель (М. Стельмах); - І що воно в горлі тому? - каже було [матуся]. - Неначе там лапою дере собака яка (А. Тесленко); Вона мене й щипає, і штирхає, і гребінцем мене скородить, і шпильками коле (Марко Вовчок); Степовий будяк роздряпував литки (М. Бажан); Кайдани знову вп’ялися в тіло гострими цвяхами, роздирають шкіру (А. Хижняк); Нога сковзнула по гранчастій брилі, і Галина, не втримавшись на підвіконні, до крові обдерла руку (М. Зарудний). - Пор. обдря́пувати.
ЗДИРА́ТИрозм. (брати за що-небудь дуже високу плату), ДЕ́РТИрозм.,ЛУПИ́ТИфам.,ЛУ́ЩИТИфам. - Док.: зідра́ти, зде́рти, злупи́ти, злу́щити. Супрун лише на мить насупив брови: чи не забагато дере [за сережки] з нього баба (М. Стельмах); Ори і засівай лани, Коси широкі перелоги, І грошики за баштани лупи - та все одкинеш ноги! (П. Гулак-Артемовський); - Їм [панам] що?.. Лущитимуть з нас грошики та й ні гадки! (Панас Мирний).
ПОДРА́ЗНЮВАТИ (викликати біль, неприємні відчуття), ДРАТУВА́ТИ, ДЕ́РТИ[ДРА́ТИ], ДРЯ́ПАТИрозм. (горло); ВИЇДА́ТИ (очі). - Док.: подразни́ти, подратува́ти. Систематично подразнюючи слизову оболонку рота, куріння створює сприятливі умови для захворювання людини на рак губи (з журналу); Нога у мене дуже боліла, я ледве ходив і дратувати її гімнастикою не хотів (М. Коцюбинський); Кашлянув [Дорош] тим характерним кашлем, коли людина наковтається пилюки і в неї дере в горлі (Григорій Тютюнник); Як ковтав, у пересохлому горлі боляче дряпало (І. Чендей); Надя роздмухувала вчорашні жаринки. Дим виїдав очі (Р. Іваничук).
РВА́ТИ (порушуючи цілісність чогось, різким рухом розділяти його на частини), РОЗРИВА́ТИ, РОЗДИРА́ТИ, ДЕ́РТИ[ДРА́ТИ], РОЗПАНА́ХУВАТИрозм., ПАНА́ХАТИрозм.; ШМАТУВА́ТИ, РОЗШМАТО́ВУВАТИ, ШМАТКУВА́ТИрозм., ШАБАТУВА́ТИдіал. (на шматки); РОЗША́РПУВАТИ, ША́РПАТИ (різко смикаючи); ОБРИВА́ТИ (сильно натягуючи, шарпаючи); РОЗТЕ́РЗУВАТИ (із силою розділяючи на шматки). - Док.: порва́ти, розірва́ти, розде́рти, розідра́ти, поде́рти[подра́ти], розпана́хати, пошматува́ти, розшматува́ти, пошматкува́ти, розша́рпати, обірва́ти, розтерза́ти. Вона поралась, рвала корж і кидала галушки в юшку (І. Нечуй-Левицький); З’явився Шовкун і, опустившись перед Сіверцевим на одне коліно, став швидко розривати бинт (О. Гончар); Давид стенає та ридає, Багряну ризу роздирає І сипле попіл на главу (Т. Шевченко); Як везли, вона все дерла Подарунки царські (П. Куліш); [Роман:] Іди-бо! Зашиєш мені сорочку, геть розпанахав рукав (І. Карпенко-Карий); Тільки й роботи буде в нього, що роздратовано шматувати папір (Ю. Шовкопляс); Взяла вона той мундир, роздерла й розшматувала і позакидала шматки у кущі (І. Нечуй-Левицький); І кинувся [лев] межи стадо, Телицю вбиває; Пазурями шабатує, Шкуру іздирає (С. Руданський); Всі злетілись, наче галич, наче теє хиже птаство на порубаного трупа, щоб розшарпати до краю (Леся Українка); Злі вітрюгани шарпають, рвуть цупке обмерзле гілля (І. Цюпа); - В мене коні через клятих ґедзів упряж обривають (М. Стельмах).
СМИ́КАТИ (тягнути рвучкими рухами),ША́РПАТИ, СІ́ПАТИ, ТО́РСАТИ, ТО́РГАТИ, ТОРИГАТИдіал.,ТЕРМОСИТИ, ТЯГА́ТИ, СКУ́БТИ, СКУ́БАТИ, ДЕ́РТИпідсил., ДРА́ТИпідсил.,РВА́ТИпідсил.,МИ́КАТИдіал. (перев. за волосся, вуха - до болю); ВИСМИ́КУВАТИ (з чогось, частинами). - Док.: посми́кати, смикну́ти, смикону́типідсил.шарпну́ти, шарпону́типідсил.сіпнути, сіпону́типідсил.торсону́типідсил.то́ргнути, торгону́типідсил.термосну́типідсилпотягну́ти, потягти́, скубну́ти, скубону́типідсил.ускубну́ти[вскубну́ти], рвону́типідсил.ви́смикнути. Січкар хватає рукою хвилястий чуб парубчака, смикає і сміється (М. Стельмах); - Но! - гукнув знову Яким, смикнувши сердито за віжки (Панас Мирний); Вітер шарпав поли шинелей (З. Тулуб); Пісковий уже шарпнув дверима, відчинив їх (І. Ле); Старі люди сіпають Бондарівну за рукав, щось шепочуть їй злякано на ухо (С. Васильченко); Чую спросоння, щось дверима торгає (І. Нечуй-Левицький); Вона прокинулася від того, що хтось термосив її за плече (П. Загребельний); Зі мною тут говорили, як з дорослим, і не тільки не тягали за вуха, а й не лаяли за мій вчинок (Л. Смілянський); Сплеснула [мати] руками й стала його лаяти та за вуха скубти (Грицько Григоренко); Випливає з води мати, Сяде по тім боці.. Мовчки дивиться на сей бік, Рве на собі коси (Т. Шевченко); - Гей люди добрі, за що мні так Бог покарав, - плеснув долонями і став микати собі чупер (Марко Черемшина).
ТІКА́ТИ (швидко рухатися, намагаючись уникнути якоїсь небезпеки, врятуватися від переслідування тощо), УТІКА́ТИ[ВТІКА́ТИ], ДРА́ПАТИ[ДРЯ́ПАТИ]розм., ДЕ́РТИ[ДРА́ТИ]розм., УШИВА́ТИСЯ[ВШИВА́ТИСЯ]фам., ДРАПЦЮВА́ТИдіал.; БІ́ГТИ (поспішно відступати); ЗБІГА́ТИ (звідкись). Після того, як віл пропав, Грицько надумав тікати знову пішки (М. Грушевський); Утікав я від Параски через перелази [коломийка]; - Куди ж німці драпають тепер? (С. Борзенко); В другій половині дня пронеслася чутка, що праворуч під натиском ворога румуни дряпають, оголяючи фланг (О. Гончар); Левові прочулося, що то новий цар уже близько, як не злякається, та в ноги!.. Дер, дер, далі втомився, став та й озирнувся (І. Франко); Гривко так жалібно почав вити під хатніми вікнами, що Вовк чимдуж мусив драпцювати до лісу (І. Франко); - От, ваші... давно таку бучу збили, що хоч з села збігай? (Панас Мирний). - Пор. 1. утекти́.
ШМАГА́ТИ (ударяти, бити чимсь гнучким), ХЛЬО́СКАТИ, ХЛЬО́СТА́ТИ, НАХЛЬО́СТУВАТИ, СТЬОБА́ТИ, НАСТЬО́БУВАТИ, ХЛЯ́СКАТИрозм.,ХВИ́СЬКАТИрозм.,ЦВЬОХАТИ[ЦЬВО́ХАТИ]розм.,ЦЬВО́ХКАТИ[ЦВЬО́ХКАТИ]розм.,ШМО́РГАТИрозм.,ШЛЬО́ГАТИдіал.,ШВЯ́КАТИдіал.,ЧВЯ́ХАТИдіал.,ЦВИ́ГАТИ[ЦВІ́ГАТИ]діал.;СІКТИ́, ДЕ́РТИ[ДРА́ТИ]розм.,ПОРО́ТИрозм.,ЧУХРА́ТИрозм.,ПА́РИТИрозм.,РЕПІ́ЖИТИрозм.,ДАВА́ТИ ХЛЬО́РУ[ХЛЬО́СТУ]розм.,ОПЕРІ́ЗУВАТИрозм.,ОПЕРІ́ЩУВАТИрозм. (карати, б’ючи чимсь гнучким); ПОЛОСУВА́ТИрозм.,СПИ́СУВАТИрозм. (залишаючи на тілі сліди ударів); БИЧУВА́ТИрозм. (перев. бичем), БАТО́ЖИТИ (перев. батогом); ХВОРОСТИ́ТИрозм. (перев. хворостиною); СУПО́НИТИрозм. (перев. ременем). - Док.: шмагну́ти, шмагону́ти, хльо́снути, стьобну́ти, хля́снути, хви́сьнути[хвиснути], цвьо́хнути[цьво́хнути], шморгну́ти, шморгону́ти, швя́кнути, чвя́кнути, цвигнути[цві́гнути], сікну́ти, сіконути, опереза́ти, опері́щити, ви́батожити. Ярош бив коня без жалю шворнем, а Лукаш та Патрокл шмагали своїх нагаями (Б. Грінченко); Він,.. хльоскаючи пужалном по намащеній дьогтем халяві, підійшов до Олі (Л. Юхвід); Він поспішав до вулиці.. і йшов швидко, хльостаючи себе стеком по лакованій халяві (Ю. Смолич); Нахльостували гуцулки свою їмостечку [попадю] по плечьох прутєм (Г. Хоткевич); Не стьобай коней, вони теж мають душу (М. Чабанівський); Вони, ..настьобуючи коней, продовжували погоню (Григорій Тютюнник); Явтух озирнувся й хляснув Воронька дубцем (Г. Епік); Олекса стомлено хвиськає віником по чоботях (Ю. Мушкетик); Цвьохає візник загодовану конячину (А. Шиян); Дядько Терешко стояв перед східцями і, цьвохкаючи по землі батогом, зустрічав сміхом та глузуванням трактористів денної зміни (Д. Бедзик); Нагай боляче шморгнув старого Івана по плечах (Ю. Смолич); Соляр щосили швякнув мене батогом по ногах так, що я аж підскочив з болю (І. Франко); Надбіжить маленький його пастушок, чвяхне батіжком, а бугай .. послушно вертається до стайні (Лесь Мартович); Змалечку любив [син] цвігати батогом малих песиків (І. Франко); Ще вчора їх могли топтати І сікти дротом батогів - Раби - сьогодні не раби: Шумлять знамена боротьби! (О. Олесь); Робила [баба] грішним добру шану, Ремнями драла, мов биків (І. Котляревський); Хлопці перемінились, узяли нові пучки і стали пороти [відьму] (Г. Квітка-Основ’яненко); Циган як схопиться, як почне його [сина] чухрати нагаєм (збірник "Україна сміється"); Як її покладали парити, так вона рукою повела та й напустила на усіх, хто тут був, мару (Г. Квітка-Основ’яненко); Он кума Тетяна репіжить Миколку за те, що шапку .. загубив (Остап Вишня); Всім старшинам тут без розбору, Панам, підпанкам і слугам Давали в пеклі добру хльору (І. Котляревський); Розмахнувшись, щосили оперізує він тітку нагаєм по плечах (О. Гончар); - З жалю пуття не буде! - невгавав розлючений дядько Микита і, за кожним словом оперіщуючи Сашка очкуром, кричав (Л. Юхвід); Нагаями з уплетеним у ремінь свинцем полосували [карателі] спини неостережених васютинчан (І. Ле); Наші голі спини раз у раз доглядачі списували нагаями (Б. Грінченко); [Тірца:] Спиніться ви! Дозорець вавілонський з намету вийде і рабам накаже вас бичувати! (Леся Українка); З правого боку скакав навперейми ханові Богдан Хмельницький - безжалісно батожив нагайкою свого білого огиря (Р. Іваничук); [Гаврило:] Догнав [Хведір] його надворі, та за чуба, та як уволік його в сіни, та як почав батогом хворостити... (М. Кропивницький); Супонив, супонив [Кондратович], поки він не зомлів (О. Стороженко). - Пор. 2. би́ти, відшмага́ти.

Словник фразеологізмів

[аж] рва́ти (де́рти, ску́бти і т. ін.) на собі́ (на голові́) воло́сся (чу́ба). Впадати у великий відчай, розпач; дуже переживати, побиватися. А він виковзне, мов в’юн, й під носом властей позволяє собі такі авантюри, що панове мандатори [власники мандатів] волосся на собі рвуть (Г. Хоткевич); Якого ти бісового батька качаєшся та рвеш на голові волосся? (Панас Мирний); Він аж дер на собі волосся (А. Кримський); А принц аж волосся на собі скубе, чому випустив дівчину й не спитав, де живе (Три золоті сл.); Стоїть “Кейс” ані руш. Уже й іржею почав братися. А пан чуба рве на собі: великі гроші відвалив за ту машину (В. Речмедін). ма́ло не рва́ти на собі́ воло́сся. Сеспель мало не рвав на собі волосся, адже він експлуатував товариша, безсовісно користувався безмежною добротою друга (Ю. Збанацький).

[аж] рва́ти (де́рти, ску́бти і т. ін.) на собі́ (на голові́) воло́сся (чу́ба). Впадати у великий відчай, розпач; дуже переживати, побиватися. А він виковзне, мов в’юн, й під носом властей позволяє собі такі авантюри, що панове мандатори [власники мандатів] волосся на собі рвуть (Г. Хоткевич); Якого ти бісового батька качаєшся та рвеш на голові волосся? (Панас Мирний); Він аж дер на собі волосся (А. Кримський); А принц аж волосся на собі скубе, чому випустив дівчину й не спитав, де живе (Три золоті сл.); Стоїть “Кейс” ані руш. Уже й іржею почав братися. А пан чуба рве на собі: великі гроші відвалив за ту машину (В. Речмедін). ма́ло не рва́ти на собі́ воло́сся. Сеспель мало не рвав на собі волосся, адже він експлуатував товариша, безсовісно користувався безмежною добротою друга (Ю. Збанацький).

[аж] рва́ти (де́рти, ску́бти і т. ін.) на собі́ (на голові́) воло́сся (чу́ба). Впадати у великий відчай, розпач; дуже переживати, побиватися. А він виковзне, мов в’юн, й під носом властей позволяє собі такі авантюри, що панове мандатори [власники мандатів] волосся на собі рвуть (Г. Хоткевич); Якого ти бісового батька качаєшся та рвеш на голові волосся? (Панас Мирний); Він аж дер на собі волосся (А. Кримський); А принц аж волосся на собі скубе, чому випустив дівчину й не спитав, де живе (Три золоті сл.); Стоїть “Кейс” ані руш. Уже й іржею почав братися. А пан чуба рве на собі: великі гроші відвалив за ту машину (В. Речмедін). ма́ло не рва́ти на собі́ воло́сся. Сеспель мало не рвав на собі волосся, адже він експлуатував товариша, безсовісно користувався безмежною добротою друга (Ю. Збанацький).

[аж] рва́ти (де́рти, ску́бти і т. ін.) на собі́ (на голові́) воло́сся (чу́ба). Впадати у великий відчай, розпач; дуже переживати, побиватися. А він виковзне, мов в’юн, й під носом властей позволяє собі такі авантюри, що панове мандатори [власники мандатів] волосся на собі рвуть (Г. Хоткевич); Якого ти бісового батька качаєшся та рвеш на голові волосся? (Панас Мирний); Він аж дер на собі волосся (А. Кримський); А принц аж волосся на собі скубе, чому випустив дівчину й не спитав, де живе (Три золоті сл.); Стоїть “Кейс” ані руш. Уже й іржею почав братися. А пан чуба рве на собі: великі гроші відвалив за ту машину (В. Речмедін). ма́ло не рва́ти на собі́ воло́сся. Сеспель мало не рвав на собі волосся, адже він експлуатував товариша, безсовісно користувався безмежною добротою друга (Ю. Збанацький).

[аж] моро́з дере́ (подира́є, пробира́є і т. ін.) / поде́р (подра́в, пробра́в і т. ін.) по спи́ні (по шкі́рі, за пле́чі і т. ін.) кого, у кого і без додатка. 1. Хтось відчуває озноб, здригається, тремтить від холоду, хвилювання, впливу чого-небудь на органи чуття і т. ін. — Я пам’ятаю ті люті муки! Ще досі волосся догори стає та мороз по шкурі подирає (М. Коцюбинський); Калинович перший раз почув у оцій канцелярії, як мороз подер його за плечі (І. Франко); У Чіпки аж мороз подрав по спині: він ніколи не чув такого дідового голосу… (Панас Мирний); Мороз подрав Христю поза спиною, серце так трудно заколотилося… (Панас Мирний). моро́зе́ць дере́ по́між лопа́тками. Виїхав у поле — і війнуло на мене духом землі, .. й раптом весь я набубнявів свіжою радістю, такою прохолодною втіхою, од якої морозець дер поміж лопатками (Є. Гуцало).

2. Комусь стає неприємно, моторошно, страшно і т. ін. від чогось. Що се за страхіття балакаєш? У мене аж мороз По шкурі дре [дере]! (І. Франко); У неї мороз поза спиною драв від тих злиднів та убожества, яке вона тут стріла (Панас Мирний); Подирає мороз поза шкурою веселих гуляк, як глянуть вони на хрест, що геть-геть здалека чорніє над Ромоданом (Панас Мирний); Одійшов я подалі від мерців, від жаху мороз по шкірі пробирає, швидше б утекти звідсіль (В. Собко). моро́зе́ць дере́ по спи́ні. Дивишся на Музичука, ..й морозець дере тебе по спині, бо жартує не хто-небудь, а дядько, що звідав смерть (Є. Гуцало). аж холодо́к дере́ за шкі́ру. Аж холодок дере за шкіру, коли подумає, що доведеться завтра сказати Атанасу (М. Стельмах). аж холодо́к подра́в по спи́ні. Соломію аж холодок подрав по спині від того погляду (В. Кучер).

[аж] моро́з дере́ (подира́є, пробира́є і т. ін.) / поде́р (подра́в, пробра́в і т. ін.) по спи́ні (по шкі́рі, за пле́чі і т. ін.) кого, у кого і без додатка. 1. Хтось відчуває озноб, здригається, тремтить від холоду, хвилювання, впливу чого-небудь на органи чуття і т. ін. — Я пам’ятаю ті люті муки! Ще досі волосся догори стає та мороз по шкурі подирає (М. Коцюбинський); Калинович перший раз почув у оцій канцелярії, як мороз подер його за плечі (І. Франко); У Чіпки аж мороз подрав по спині: він ніколи не чув такого дідового голосу… (Панас Мирний); Мороз подрав Христю поза спиною, серце так трудно заколотилося… (Панас Мирний). моро́зе́ць дере́ по́між лопа́тками. Виїхав у поле — і війнуло на мене духом землі, .. й раптом весь я набубнявів свіжою радістю, такою прохолодною втіхою, од якої морозець дер поміж лопатками (Є. Гуцало).

2. Комусь стає неприємно, моторошно, страшно і т. ін. від чогось. Що се за страхіття балакаєш? У мене аж мороз По шкурі дре [дере]! (І. Франко); У неї мороз поза спиною драв від тих злиднів та убожества, яке вона тут стріла (Панас Мирний); Подирає мороз поза шкурою веселих гуляк, як глянуть вони на хрест, що геть-геть здалека чорніє над Ромоданом (Панас Мирний); Одійшов я подалі від мерців, від жаху мороз по шкірі пробирає, швидше б утекти звідсіль (В. Собко). моро́зе́ць дере́ по спи́ні. Дивишся на Музичука, ..й морозець дере тебе по спині, бо жартує не хто-небудь, а дядько, що звідав смерть (Є. Гуцало). аж холодо́к дере́ за шкі́ру. Аж холодок дере за шкіру, коли подумає, що доведеться завтра сказати Атанасу (М. Стельмах). аж холодо́к подра́в по спи́ні. Соломію аж холодок подрав по спині від того погляду (В. Кучер).

[аж] моро́з дере́ (подира́є, пробира́є і т. ін.) / поде́р (подра́в, пробра́в і т. ін.) по спи́ні (по шкі́рі, за пле́чі і т. ін.) кого, у кого і без додатка. 1. Хтось відчуває озноб, здригається, тремтить від холоду, хвилювання, впливу чого-небудь на органи чуття і т. ін. — Я пам’ятаю ті люті муки! Ще досі волосся догори стає та мороз по шкурі подирає (М. Коцюбинський); Калинович перший раз почув у оцій канцелярії, як мороз подер його за плечі (І. Франко); У Чіпки аж мороз подрав по спині: він ніколи не чув такого дідового голосу… (Панас Мирний); Мороз подрав Христю поза спиною, серце так трудно заколотилося… (Панас Мирний). моро́зе́ць дере́ по́між лопа́тками. Виїхав у поле — і війнуло на мене духом землі, .. й раптом весь я набубнявів свіжою радістю, такою прохолодною втіхою, од якої морозець дер поміж лопатками (Є. Гуцало).

2. Комусь стає неприємно, моторошно, страшно і т. ін. від чогось. Що се за страхіття балакаєш? У мене аж мороз По шкурі дре [дере]! (І. Франко); У неї мороз поза спиною драв від тих злиднів та убожества, яке вона тут стріла (Панас Мирний); Подирає мороз поза шкурою веселих гуляк, як глянуть вони на хрест, що геть-геть здалека чорніє над Ромоданом (Панас Мирний); Одійшов я подалі від мерців, від жаху мороз по шкірі пробирає, швидше б утекти звідсіль (В. Собко). моро́зе́ць дере́ по спи́ні. Дивишся на Музичука, ..й морозець дере тебе по спині, бо жартує не хто-небудь, а дядько, що звідав смерть (Є. Гуцало). аж холодо́к дере́ за шкі́ру. Аж холодок дере за шкіру, коли подумає, що доведеться завтра сказати Атанасу (М. Стельмах). аж холодо́к подра́в по спи́ні. Соломію аж холодок подрав по спині від того погляду (В. Кучер).

як (мов, ні́би і т. ін.) по душі́ дере́. Неприємно вражає, викликає дражливі почуття. Добре тому дати, хто не хоче брати; а той, хто бере, як по душі дере (Укр.. присл..). аж по душі́ дере́. Хто з нею [скрипкою] .. добре знається, До того обзивається, А хто не в лад її бере, Аж по душі вона дере (Л. Глібов).

[аж] моро́з дере́ (подира́є, пробира́є і т. ін.) / поде́р (подра́в, пробра́в і т. ін.) по спи́ні (по шкі́рі, за пле́чі і т. ін.) кого, у кого і без додатка. 1. Хтось відчуває озноб, здригається, тремтить від холоду, хвилювання, впливу чого-небудь на органи чуття і т. ін. — Я пам’ятаю ті люті муки! Ще досі волосся догори стає та мороз по шкурі подирає (М. Коцюбинський); Калинович перший раз почув у оцій канцелярії, як мороз подер його за плечі (І. Франко); У Чіпки аж мороз подрав по спині: він ніколи не чув такого дідового голосу… (Панас Мирний); Мороз подрав Христю поза спиною, серце так трудно заколотилося… (Панас Мирний). моро́зе́ць дере́ по́між лопа́тками. Виїхав у поле — і війнуло на мене духом землі, .. й раптом весь я набубнявів свіжою радістю, такою прохолодною втіхою, од якої морозець дер поміж лопатками (Є. Гуцало).

2. Комусь стає неприємно, моторошно, страшно і т. ін. від чогось. Що се за страхіття балакаєш? У мене аж мороз По шкурі дре [дере]! (І. Франко); У неї мороз поза спиною драв від тих злиднів та убожества, яке вона тут стріла (Панас Мирний); Подирає мороз поза шкурою веселих гуляк, як глянуть вони на хрест, що геть-геть здалека чорніє над Ромоданом (Панас Мирний); Одійшов я подалі від мерців, від жаху мороз по шкірі пробирає, швидше б утекти звідсіль (В. Собко). моро́зе́ць дере́ по спи́ні. Дивишся на Музичука, ..й морозець дере тебе по спині, бо жартує не хто-небудь, а дядько, що звідав смерть (Є. Гуцало). аж холодо́к дере́ за шкі́ру. Аж холодок дере за шкіру, коли подумає, що доведеться завтра сказати Атанасу (М. Стельмах). аж холодо́к подра́в по спи́ні. Соломію аж холодок подрав по спині від того погляду (В. Кучер).

де́рти но́са (го́лову) [вго́ру] перед ким, рідше проти кого і без додатка. Поводити себе пихато, гоноровито; чванитися, зазнаватися. Становий .. хвалився, що він добрячого підвіз возка [візка] отим “лівшукам”, щоб не дуже зазнавалися та вгору носа дерли (Панас Мирний); З парубком поважно здоровались статечні дядьки .. наказували шанувати батька-матір і не дерти носа перед людьми (М. Стельмах); Дере голову, як попова кобила (Укр.. присл..); Максим Іванович геть високо дере голову проти “нетесаного мужиччя” (Панас Мирний).

де́рти но́са (го́лову) [вго́ру] перед ким, рідше проти кого і без додатка. Поводити себе пихато, гоноровито; чванитися, зазнаватися. Становий .. хвалився, що він добрячого підвіз возка [візка] отим “лівшукам”, щоб не дуже зазнавалися та вгору носа дерли (Панас Мирний); З парубком поважно здоровались статечні дядьки .. наказували шанувати батька-матір і не дерти носа перед людьми (М. Стельмах); Дере голову, як попова кобила (Укр.. присл..); Максим Іванович геть високо дере голову проти “нетесаного мужиччя” (Панас Мирний).

де́рти го́рло (горля́нку), зневажл. 1. З великим напруженням кричати, галасувати, співати. [Шкорупський:] Так музика ревла і півчі горло дерли за обідом, що й досі в вухах лунає (М. Кропивницький); [Никодим:] Люде [люди] діло роблять, а ви, як півень той, раз у раз горлянку дерете! (І. Карпенко-Карий); — Чого дерете горлянку?! Жінки, ошелешені несподіваною вихваткою Оксена, відхлинули назад (Григорій Тютюнник).

2. кому і без додатка. Бути неприємним комусь, прикро вражати кого-небудь. Проханий кусок горло дере (М. Номис).

де́рти го́рло (горля́нку), зневажл. 1. З великим напруженням кричати, галасувати, співати. [Шкорупський:] Так музика ревла і півчі горло дерли за обідом, що й досі в вухах лунає (М. Кропивницький); [Никодим:] Люде [люди] діло роблять, а ви, як півень той, раз у раз горлянку дерете! (І. Карпенко-Карий); — Чого дерете горлянку?! Жінки, ошелешені несподіваною вихваткою Оксена, відхлинули назад (Григорій Тютюнник).

2. кому і без додатка. Бути неприємним комусь, прикро вражати кого-небудь. Проханий кусок горло дере (М. Номис).

гну́ти (де́рти, задира́ти і т. ін.) / загну́ти (заде́рти) ки́рпу (но́са, ніс) перед ким і без додатка. Гордовито триматися, бути чванливим, гонористим; зазнаватися. Ще й кирпу гне... мов їй гірше тепер, ніж тоді, як нужду годувала!.. (Панас Мирний); По селі гомоніли про Зінька. Казали, що якийсь молокосос половиною села хоче правити, кирпу дере, старших ображає (В. Кучер); — Черкни нам, Ванюшко. Не задирай носа, не гни кирпу (В. Логвиненко); — Сміється з мене всякий біс,— Жаліється Осел,— усякая скотина Дере передо мною ніс (Л. Глібов).

де́рти косяка́ на кого. Неприязно, сердито поглядати на кого-небудь. Отець Василь сердиться та косяка на нього дере, а Майстро наче й не бачить (Г. Хоткевич).

де́рти (дра́ти) / наде́рти (надра́ти) ли́ко (ли́ка) з кого і без додатка. Бити, карати кого-небудь, розправлятися з кимсь. [Рогач:] Може, є цікавий повчитись, як лика деруть, з’явись! [Козаки:] Виходь, виходь котрий, пора!.. (М. Кропивницький); — Карпо .. отаборився з ручним кулеметом, так що дивіться, щоб із ваших хлопців лика не надер (Григорій Тютюнник); — Був би ти, діду, молодшим — я надрав би з тебе лика! — костеніє злоба на синьому виду [Октава] (М. Стельмах).

де́рти (дра́ти) / наде́рти (надра́ти) ли́ко (ли́ка) з кого і без додатка. Бити, карати кого-небудь, розправлятися з кимсь. [Рогач:] Може, є цікавий повчитись, як лика деруть, з’явись! [Козаки:] Виходь, виходь котрий, пора!.. (М. Кропивницький); — Карпо .. отаборився з ручним кулеметом, так що дивіться, щоб із ваших хлопців лика не надер (Григорій Тютюнник); — Був би ти, діду, молодшим — я надрав би з тебе лика! — костеніє злоба на синьому виду [Октава] (М. Стельмах).

де́рти мовчака́, зневажл. Не протестувати, не заперечувати; мовчати. [Передерій:] Як не крути, як не верти, а хвіст підгорни під себе та й дери мовчака (Панас Мирний).

[аж] рва́ти (де́рти, ску́бти і т. ін.) на собі́ (на голові́) воло́сся (чу́ба). Впадати у великий відчай, розпач; дуже переживати, побиватися. А він виковзне, мов в’юн, й під носом властей позволяє собі такі авантюри, що панове мандатори [власники мандатів] волосся на собі рвуть (Г. Хоткевич); Якого ти бісового батька качаєшся та рвеш на голові волосся? (Панас Мирний); Він аж дер на собі волосся (А. Кримський); А принц аж волосся на собі скубе, чому випустив дівчину й не спитав, де живе (Три золоті сл.); Стоїть “Кейс” ані руш. Уже й іржею почав братися. А пан чуба рве на собі: великі гроші відвалив за ту машину (В. Речмедін). ма́ло не рва́ти на собі́ воло́сся. Сеспель мало не рвав на собі волосся, адже він експлуатував товариша, безсовісно користувався безмежною добротою друга (Ю. Збанацький).

[аж] рва́ти (де́рти, ску́бти і т. ін.) на собі́ (на голові́) воло́сся (чу́ба). Впадати у великий відчай, розпач; дуже переживати, побиватися. А він виковзне, мов в’юн, й під носом властей позволяє собі такі авантюри, що панове мандатори [власники мандатів] волосся на собі рвуть (Г. Хоткевич); Якого ти бісового батька качаєшся та рвеш на голові волосся? (Панас Мирний); Він аж дер на собі волосся (А. Кримський); А принц аж волосся на собі скубе, чому випустив дівчину й не спитав, де живе (Три золоті сл.); Стоїть “Кейс” ані руш. Уже й іржею почав братися. А пан чуба рве на собі: великі гроші відвалив за ту машину (В. Речмедін). ма́ло не рва́ти на собі́ воло́сся. Сеспель мало не рвав на собі волосся, адже він експлуатував товариша, безсовісно користувався безмежною добротою друга (Ю. Збанацький).

[аж] рва́ти (де́рти, ску́бти і т. ін.) на собі́ (на голові́) воло́сся (чу́ба). Впадати у великий відчай, розпач; дуже переживати, побиватися. А він виковзне, мов в’юн, й під носом властей позволяє собі такі авантюри, що панове мандатори [власники мандатів] волосся на собі рвуть (Г. Хоткевич); Якого ти бісового батька качаєшся та рвеш на голові волосся? (Панас Мирний); Він аж дер на собі волосся (А. Кримський); А принц аж волосся на собі скубе, чому випустив дівчину й не спитав, де живе (Три золоті сл.); Стоїть “Кейс” ані руш. Уже й іржею почав братися. А пан чуба рве на собі: великі гроші відвалив за ту машину (В. Речмедін). ма́ло не рва́ти на собі́ воло́сся. Сеспель мало не рвав на собі волосся, адже він експлуатував товариша, безсовісно користувався безмежною добротою друга (Ю. Збанацький).

[аж] рва́ти (де́рти, ску́бти і т. ін.) на собі́ (на голові́) воло́сся (чу́ба). Впадати у великий відчай, розпач; дуже переживати, побиватися. А він виковзне, мов в’юн, й під носом властей позволяє собі такі авантюри, що панове мандатори [власники мандатів] волосся на собі рвуть (Г. Хоткевич); Якого ти бісового батька качаєшся та рвеш на голові волосся? (Панас Мирний); Він аж дер на собі волосся (А. Кримський); А принц аж волосся на собі скубе, чому випустив дівчину й не спитав, де живе (Три золоті сл.); Стоїть “Кейс” ані руш. Уже й іржею почав братися. А пан чуба рве на собі: великі гроші відвалив за ту машину (В. Речмедін). ма́ло не рва́ти на собі́ воло́сся. Сеспель мало не рвав на собі волосся, адже він експлуатував товариша, безсовісно користувався безмежною добротою друга (Ю. Збанацький).

гну́ти (де́рти, задира́ти і т. ін.) / загну́ти (заде́рти) ки́рпу (но́са, ніс) перед ким і без додатка. Гордовито триматися, бути чванливим, гонористим; зазнаватися. Ще й кирпу гне... мов їй гірше тепер, ніж тоді, як нужду годувала!.. (Панас Мирний); По селі гомоніли про Зінька. Казали, що якийсь молокосос половиною села хоче правити, кирпу дере, старших ображає (В. Кучер); — Черкни нам, Ванюшко. Не задирай носа, не гни кирпу (В. Логвиненко); — Сміється з мене всякий біс,— Жаліється Осел,— усякая скотина Дере передо мною ніс (Л. Глібов).

гну́ти (де́рти, задира́ти і т. ін.) / загну́ти (заде́рти) ки́рпу (но́са, ніс) перед ким і без додатка. Гордовито триматися, бути чванливим, гонористим; зазнаватися. Ще й кирпу гне... мов їй гірше тепер, ніж тоді, як нужду годувала!.. (Панас Мирний); По селі гомоніли про Зінька. Казали, що якийсь молокосос половиною села хоче правити, кирпу дере, старших ображає (В. Кучер); — Черкни нам, Ванюшко. Не задирай носа, не гни кирпу (В. Логвиненко); — Сміється з мене всякий біс,— Жаліється Осел,— усякая скотина Дере передо мною ніс (Л. Глібов).

де́рти но́са (го́лову) [вго́ру] перед ким, рідше проти кого і без додатка. Поводити себе пихато, гоноровито; чванитися, зазнаватися. Становий .. хвалився, що він добрячого підвіз возка [візка] отим “лівшукам”, щоб не дуже зазнавалися та вгору носа дерли (Панас Мирний); З парубком поважно здоровались статечні дядьки .. наказували шанувати батька-матір і не дерти носа перед людьми (М. Стельмах); Дере голову, як попова кобила (Укр.. присл..); Максим Іванович геть високо дере голову проти “нетесаного мужиччя” (Панас Мирний).

де́рти но́са (го́лову) [вго́ру] перед ким, рідше проти кого і без додатка. Поводити себе пихато, гоноровито; чванитися, зазнаватися. Становий .. хвалився, що він добрячого підвіз возка [візка] отим “лівшукам”, щоб не дуже зазнавалися та вгору носа дерли (Панас Мирний); З парубком поважно здоровались статечні дядьки .. наказували шанувати батька-матір і не дерти носа перед людьми (М. Стельмах); Дере голову, як попова кобила (Укр.. присл..); Максим Іванович геть високо дере голову проти “нетесаного мужиччя” (Панас Мирний).

де́рти шку́ру (шкі́ру) з кого. 1. Бити, карати кого-небудь. Кого слова не беруть, з того шкуру деруть (Укр.. присл..); — А якби й загубив [ножа], то що? — лукаво задирався хлопець.— Я би з тебе тоді шкуру пасами на гамани дер би!.. От що (О. Гончар).

2. Оббирати, жорстоко експлуатувати кого-небудь. — Чого ж він, Дарино, шкуру дере з людей? Де це видано, за карбованець брати карбованець проценту? (М. Стельмах); — Я тут знаю одного панка, — сказав Микита.— Він дере з людей шкіру так, як липову кору (Казки Буковини..). де́рти оста́нню шку́ру. — Отсе так! — загула громада: — Коли чоловікові біда, так з нього останню шкуру дери! (Г. Квітка-Основ’яненко). де́рти [по] три шку́ри. — А млин паровий наш же, незаможницький, компанією в оренду собі взяв [Матюха].., а тепер і дере з бідного по три шкури за помол (А. Головко). де́рти сім шкур. Ксьондзи і монахи закликали уярмлений народ до смирення.., а колонізатори дерли з нього сім шкур (П. Козланюк).

де́рти о́чі. 1. кому. Неприємно вражати, дратувати кого-небудь своїм виглядом. Максим знав, за кого віддав дочку. Не дуже дерла йому очі вбога Чіпчина хата (Панас Мирний).

2. кому і без додатка. Докоряти кому-небудь чимсь. Дари, та очі не дери (Укр.. присл..).

3. на кого—що. Заздрісно чи з великим зацікавленням дивитися на кого-, що-небудь. — Та годі вам .. на чужих зозуль очі дерти (Панас Мирний).

де́рти паси́ (ре́мені) з кого. Мучити, катувати кого-небудь. Верещала [баба], як би з неї хто паси дер (В. Стефаник); — Якщо ваше високородіє скажуть: “Швейку, ні в чому не признавайтесь”, я буду викручуватись, коли б з мене і паси дерли (Переклад С. Масляка).

де́рти ро́та (пе́льку), зневажл. Голосно, надривно кричати, горланити. — Справді, хто б то був, чий то міг бути голос? — Чого це ти згадала..? — запитав Данько.— Просто хтось із хутірських рота дер (О. Гончар); // Голосно, з великим напруженням співати. — Гниють вони [невільники] заживо від ран та голоду, а ви тут пиячите та пельки дерете (З. Тулуб).

де́рти шку́ру (шкі́ру) з кого. 1. Бити, карати кого-небудь. Кого слова не беруть, з того шкуру деруть (Укр.. присл..); — А якби й загубив [ножа], то що? — лукаво задирався хлопець.— Я би з тебе тоді шкуру пасами на гамани дер би!.. От що (О. Гончар).

2. Оббирати, жорстоко експлуатувати кого-небудь. — Чого ж він, Дарино, шкуру дере з людей? Де це видано, за карбованець брати карбованець проценту? (М. Стельмах); — Я тут знаю одного панка, — сказав Микита.— Він дере з людей шкіру так, як липову кору (Казки Буковини..). де́рти оста́нню шку́ру. — Отсе так! — загула громада: — Коли чоловікові біда, так з нього останню шкуру дери! (Г. Квітка-Основ’яненко). де́рти [по] три шку́ри. — А млин паровий наш же, незаможницький, компанією в оренду собі взяв [Матюха].., а тепер і дере з бідного по три шкури за помол (А. Головко). де́рти сім шкур. Ксьондзи і монахи закликали уярмлений народ до смирення.., а колонізатори дерли з нього сім шкур (П. Козланюк).

де́рти паси́ (ре́мені) з кого. Мучити, катувати кого-небудь. Верещала [баба], як би з неї хто паси дер (В. Стефаник); — Якщо ваше високородіє скажуть: “Швейку, ні в чому не признавайтесь”, я буду викручуватись, коли б з мене і паси дерли (Переклад С. Масляка).

де́рти ро́та (пе́льку), зневажл. Голосно, надривно кричати, горланити. — Справді, хто б то був, чий то міг бути голос? — Чого це ти згадала..? — запитав Данько.— Просто хтось із хутірських рота дер (О. Гончар); // Голосно, з великим напруженням співати. — Гниють вони [невільники] заживо від ран та голоду, а ви тут пиячите та пельки дерете (З. Тулуб).

де́рти шку́ру (шкі́ру) з кого. 1. Бити, карати кого-небудь. Кого слова не беруть, з того шкуру деруть (Укр.. присл..); — А якби й загубив [ножа], то що? — лукаво задирався хлопець.— Я би з тебе тоді шкуру пасами на гамани дер би!.. От що (О. Гончар).

2. Оббирати, жорстоко експлуатувати кого-небудь. — Чого ж він, Дарино, шкуру дере з людей? Де це видано, за карбованець брати карбованець проценту? (М. Стельмах); — Я тут знаю одного панка, — сказав Микита.— Він дере з людей шкіру так, як липову кору (Казки Буковини..). де́рти оста́нню шку́ру. — Отсе так! — загула громада: — Коли чоловікові біда, так з нього останню шкуру дери! (Г. Квітка-Основ’яненко). де́рти [по] три шку́ри. — А млин паровий наш же, незаможницький, компанією в оренду собі взяв [Матюха].., а тепер і дере з бідного по три шкури за помол (А. Головко). де́рти сім шкур. Ксьондзи і монахи закликали уярмлений народ до смирення.., а колонізатори дерли з нього сім шкур (П. Козланюк).

де́рти шку́ру (шкі́ру) з кого. 1. Бити, карати кого-небудь. Кого слова не беруть, з того шкуру деруть (Укр.. присл..); — А якби й загубив [ножа], то що? — лукаво задирався хлопець.— Я би з тебе тоді шкуру пасами на гамани дер би!.. От що (О. Гончар).

2. Оббирати, жорстоко експлуатувати кого-небудь. — Чого ж він, Дарино, шкуру дере з людей? Де це видано, за карбованець брати карбованець проценту? (М. Стельмах); — Я тут знаю одного панка, — сказав Микита.— Він дере з людей шкіру так, як липову кору (Казки Буковини..). де́рти оста́нню шку́ру. — Отсе так! — загула громада: — Коли чоловікові біда, так з нього останню шкуру дери! (Г. Квітка-Основ’яненко). де́рти [по] три шку́ри. — А млин паровий наш же, незаможницький, компанією в оренду собі взяв [Матюха].., а тепер і дере з бідного по три шкури за помол (А. Головко). де́рти сім шкур. Ксьондзи і монахи закликали уярмлений народ до смирення.., а колонізатори дерли з нього сім шкур (П. Козланюк).

дава́ти (задава́ти, дави́ти, зневажл. де́рти) / да́ти (зада́ти) хропака́. Міцно спати. На полиці напроти — два підлітки в робочих спецівках. Підмостили під голови грубі черевики й дають хропака (І. Муратов); — Спи, спи,— вичитувала Явдоха, човгаючи по хаті,— Дрова не нарубані, води не принесено, а він — пузо на черінь та й давить хропака (Григорій Тютюнник); Радисти ще “деруть хропака”, бо вночі була якась заваруха, то не виспались (Григорій Тютюнник).

де́рти шку́ру (шкі́ру) з кого. 1. Бити, карати кого-небудь. Кого слова не беруть, з того шкуру деруть (Укр.. присл..); — А якби й загубив [ножа], то що? — лукаво задирався хлопець.— Я би з тебе тоді шкуру пасами на гамани дер би!.. От що (О. Гончар).

2. Оббирати, жорстоко експлуатувати кого-небудь. — Чого ж він, Дарино, шкуру дере з людей? Де це видано, за карбованець брати карбованець проценту? (М. Стельмах); — Я тут знаю одного панка, — сказав Микита.— Він дере з людей шкіру так, як липову кору (Казки Буковини..). де́рти оста́нню шку́ру. — Отсе так! — загула громада: — Коли чоловікові біда, так з нього останню шкуру дери! (Г. Квітка-Основ’яненко). де́рти [по] три шку́ри. — А млин паровий наш же, незаможницький, компанією в оренду собі взяв [Матюха].., а тепер і дере з бідного по три шкури за помол (А. Головко). де́рти сім шкур. Ксьондзи і монахи закликали уярмлений народ до смирення.., а колонізатори дерли з нього сім шкур (П. Козланюк).

де́рти шку́ру (шкі́ру) з кого. 1. Бити, карати кого-небудь. Кого слова не беруть, з того шкуру деруть (Укр.. присл..); — А якби й загубив [ножа], то що? — лукаво задирався хлопець.— Я би з тебе тоді шкуру пасами на гамани дер би!.. От що (О. Гончар).

2. Оббирати, жорстоко експлуатувати кого-небудь. — Чого ж він, Дарино, шкуру дере з людей? Де це видано, за карбованець брати карбованець проценту? (М. Стельмах); — Я тут знаю одного панка, — сказав Микита.— Він дере з людей шкіру так, як липову кору (Казки Буковини..). де́рти оста́нню шку́ру. — Отсе так! — загула громада: — Коли чоловікові біда, так з нього останню шкуру дери! (Г. Квітка-Основ’яненко). де́рти [по] три шку́ри. — А млин паровий наш же, незаможницький, компанією в оренду собі взяв [Матюха].., а тепер і дере з бідного по три шкури за помол (А. Головко). де́рти сім шкур. Ксьондзи і монахи закликали уярмлений народ до смирення.., а колонізатори дерли з нього сім шкур (П. Козланюк).

[аж] моро́з дере́ (подира́є, пробира́є і т. ін.) / поде́р (подра́в, пробра́в і т. ін.) по спи́ні (по шкі́рі, за пле́чі і т. ін.) кого, у кого і без додатка. 1. Хтось відчуває озноб, здригається, тремтить від холоду, хвилювання, впливу чого-небудь на органи чуття і т. ін. — Я пам’ятаю ті люті муки! Ще досі волосся догори стає та мороз по шкурі подирає (М. Коцюбинський); Калинович перший раз почув у оцій канцелярії, як мороз подер його за плечі (І. Франко); У Чіпки аж мороз подрав по спині: він ніколи не чув такого дідового голосу… (Панас Мирний); Мороз подрав Христю поза спиною, серце так трудно заколотилося… (Панас Мирний). моро́зе́ць дере́ по́між лопа́тками. Виїхав у поле — і війнуло на мене духом землі, .. й раптом весь я набубнявів свіжою радістю, такою прохолодною втіхою, од якої морозець дер поміж лопатками (Є. Гуцало).

2. Комусь стає неприємно, моторошно, страшно і т. ін. від чогось. Що се за страхіття балакаєш? У мене аж мороз По шкурі дре [дере]! (І. Франко); У неї мороз поза спиною драв від тих злиднів та убожества, яке вона тут стріла (Панас Мирний); Подирає мороз поза шкурою веселих гуляк, як глянуть вони на хрест, що геть-геть здалека чорніє над Ромоданом (Панас Мирний); Одійшов я подалі від мерців, від жаху мороз по шкірі пробирає, швидше б утекти звідсіль (В. Собко). моро́зе́ць дере́ по спи́ні. Дивишся на Музичука, ..й морозець дере тебе по спині, бо жартує не хто-небудь, а дядько, що звідав смерть (Є. Гуцало). аж холодо́к дере́ за шкі́ру. Аж холодок дере за шкіру, коли подумає, що доведеться завтра сказати Атанасу (М. Стельмах). аж холодо́к подра́в по спи́ні. Соломію аж холодок подрав по спині від того погляду (В. Кучер).

[аж] моро́з дере́ (подира́є, пробира́є і т. ін.) / поде́р (подра́в, пробра́в і т. ін.) по спи́ні (по шкі́рі, за пле́чі і т. ін.) кого, у кого і без додатка. 1. Хтось відчуває озноб, здригається, тремтить від холоду, хвилювання, впливу чого-небудь на органи чуття і т. ін. — Я пам’ятаю ті люті муки! Ще досі волосся догори стає та мороз по шкурі подирає (М. Коцюбинський); Калинович перший раз почув у оцій канцелярії, як мороз подер його за плечі (І. Франко); У Чіпки аж мороз подрав по спині: він ніколи не чув такого дідового голосу… (Панас Мирний); Мороз подрав Христю поза спиною, серце так трудно заколотилося… (Панас Мирний). моро́зе́ць дере́ по́між лопа́тками. Виїхав у поле — і війнуло на мене духом землі, .. й раптом весь я набубнявів свіжою радістю, такою прохолодною втіхою, од якої морозець дер поміж лопатками (Є. Гуцало).

2. Комусь стає неприємно, моторошно, страшно і т. ін. від чогось. Що се за страхіття балакаєш? У мене аж мороз По шкурі дре [дере]! (І. Франко); У неї мороз поза спиною драв від тих злиднів та убожества, яке вона тут стріла (Панас Мирний); Подирає мороз поза шкурою веселих гуляк, як глянуть вони на хрест, що геть-геть здалека чорніє над Ромоданом (Панас Мирний); Одійшов я подалі від мерців, від жаху мороз по шкірі пробирає, швидше б утекти звідсіль (В. Собко). моро́зе́ць дере́ по спи́ні. Дивишся на Музичука, ..й морозець дере тебе по спині, бо жартує не хто-небудь, а дядько, що звідав смерть (Є. Гуцало). аж холодо́к дере́ за шкі́ру. Аж холодок дере за шкіру, коли подумає, що доведеться завтра сказати Атанасу (М. Стельмах). аж холодо́к подра́в по спи́ні. Соломію аж холодок подрав по спині від того погляду (В. Кучер).

[аж] моро́з дере́ (подира́є, пробира́є і т. ін.) / поде́р (подра́в, пробра́в і т. ін.) по спи́ні (по шкі́рі, за пле́чі і т. ін.) кого, у кого і без додатка. 1. Хтось відчуває озноб, здригається, тремтить від холоду, хвилювання, впливу чого-небудь на органи чуття і т. ін. — Я пам’ятаю ті люті муки! Ще досі волосся догори стає та мороз по шкурі подирає (М. Коцюбинський); Калинович перший раз почув у оцій канцелярії, як мороз подер його за плечі (І. Франко); У Чіпки аж мороз подрав по спині: він ніколи не чув такого дідового голосу… (Панас Мирний); Мороз подрав Христю поза спиною, серце так трудно заколотилося… (Панас Мирний). моро́зе́ць дере́ по́між лопа́тками. Виїхав у поле — і війнуло на мене духом землі, .. й раптом весь я набубнявів свіжою радістю, такою прохолодною втіхою, од якої морозець дер поміж лопатками (Є. Гуцало).

2. Комусь стає неприємно, моторошно, страшно і т. ін. від чогось. Що се за страхіття балакаєш? У мене аж мороз По шкурі дре [дере]! (І. Франко); У неї мороз поза спиною драв від тих злиднів та убожества, яке вона тут стріла (Панас Мирний); Подирає мороз поза шкурою веселих гуляк, як глянуть вони на хрест, що геть-геть здалека чорніє над Ромоданом (Панас Мирний); Одійшов я подалі від мерців, від жаху мороз по шкірі пробирає, швидше б утекти звідсіль (В. Собко). моро́зе́ць дере́ по спи́ні. Дивишся на Музичука, ..й морозець дере тебе по спині, бо жартує не хто-небудь, а дядько, що звідав смерть (Є. Гуцало). аж холодо́к дере́ за шкі́ру. Аж холодок дере за шкіру, коли подумає, що доведеться завтра сказати Атанасу (М. Стельмах). аж холодо́к подра́в по спи́ні. Соломію аж холодок подрав по спині від того погляду (В. Кучер).

[аж] моро́з дере́ (подира́є, пробира́є і т. ін.) / поде́р (подра́в, пробра́в і т. ін.) по спи́ні (по шкі́рі, за пле́чі і т. ін.) кого, у кого і без додатка. 1. Хтось відчуває озноб, здригається, тремтить від холоду, хвилювання, впливу чого-небудь на органи чуття і т. ін. — Я пам’ятаю ті люті муки! Ще досі волосся догори стає та мороз по шкурі подирає (М. Коцюбинський); Калинович перший раз почув у оцій канцелярії, як мороз подер його за плечі (І. Франко); У Чіпки аж мороз подрав по спині: він ніколи не чув такого дідового голосу… (Панас Мирний); Мороз подрав Христю поза спиною, серце так трудно заколотилося… (Панас Мирний). моро́зе́ць дере́ по́між лопа́тками. Виїхав у поле — і війнуло на мене духом землі, .. й раптом весь я набубнявів свіжою радістю, такою прохолодною втіхою, од якої морозець дер поміж лопатками (Є. Гуцало).

2. Комусь стає неприємно, моторошно, страшно і т. ін. від чогось. Що се за страхіття балакаєш? У мене аж мороз По шкурі дре [дере]! (І. Франко); У неї мороз поза спиною драв від тих злиднів та убожества, яке вона тут стріла (Панас Мирний); Подирає мороз поза шкурою веселих гуляк, як глянуть вони на хрест, що геть-геть здалека чорніє над Ромоданом (Панас Мирний); Одійшов я подалі від мерців, від жаху мороз по шкірі пробирає, швидше б утекти звідсіль (В. Собко). моро́зе́ць дере́ по спи́ні. Дивишся на Музичука, ..й морозець дере тебе по спині, бо жартує не хто-небудь, а дядько, що звідав смерть (Є. Гуцало). аж холодо́к дере́ за шкі́ру. Аж холодок дере за шкіру, коли подумає, що доведеться завтра сказати Атанасу (М. Стельмах). аж холодо́к подра́в по спи́ні. Соломію аж холодок подрав по спині від того погляду (В. Кучер).

[аж] моро́з дере́ (подира́є, пробира́є і т. ін.) / поде́р (подра́в, пробра́в і т. ін.) по спи́ні (по шкі́рі, за пле́чі і т. ін.) кого, у кого і без додатка. 1. Хтось відчуває озноб, здригається, тремтить від холоду, хвилювання, впливу чого-небудь на органи чуття і т. ін. — Я пам’ятаю ті люті муки! Ще досі волосся догори стає та мороз по шкурі подирає (М. Коцюбинський); Калинович перший раз почув у оцій канцелярії, як мороз подер його за плечі (І. Франко); У Чіпки аж мороз подрав по спині: він ніколи не чув такого дідового голосу… (Панас Мирний); Мороз подрав Христю поза спиною, серце так трудно заколотилося… (Панас Мирний). моро́зе́ць дере́ по́між лопа́тками. Виїхав у поле — і війнуло на мене духом землі, .. й раптом весь я набубнявів свіжою радістю, такою прохолодною втіхою, од якої морозець дер поміж лопатками (Є. Гуцало).

2. Комусь стає неприємно, моторошно, страшно і т. ін. від чогось. Що се за страхіття балакаєш? У мене аж мороз По шкурі дре [дере]! (І. Франко); У неї мороз поза спиною драв від тих злиднів та убожества, яке вона тут стріла (Панас Мирний); Подирає мороз поза шкурою веселих гуляк, як глянуть вони на хрест, що геть-геть здалека чорніє над Ромоданом (Панас Мирний); Одійшов я подалі від мерців, від жаху мороз по шкірі пробирає, швидше б утекти звідсіль (В. Собко). моро́зе́ць дере́ по спи́ні. Дивишся на Музичука, ..й морозець дере тебе по спині, бо жартує не хто-небудь, а дядько, що звідав смерть (Є. Гуцало). аж холодо́к дере́ за шкі́ру. Аж холодок дере за шкіру, коли подумає, що доведеться завтра сказати Атанасу (М. Стельмах). аж холодо́к подра́в по спи́ні. Соломію аж холодок подрав по спині від того погляду (В. Кучер).

як (мов, ні́би і т. ін.) по душі́ дере́. Неприємно вражає, викликає дражливі почуття. Добре тому дати, хто не хоче брати; а той, хто бере, як по душі дере (Укр.. присл..). аж по душі́ дере́. Хто з нею [скрипкою] .. добре знається, До того обзивається, А хто не в лад її бере, Аж по душі вона дере (Л. Глібов).

як (мов, ні́би і т. ін.) чорт ли́ко (ли́ка) дере́ з кого, зі сл. крича́ти. Дуже сильно, голосно. Кричить, мов з його чорт лико дере (Укр.. присл..); Циганчата танцюють халяндри та кричать не своїм голосом, мов з них чорт лика дере (Г. Квітка-Основ’яненко). мов чорти́ ли́ко живце́м видира́ють. Дядько ступить до неї, а вона вчепилася тонкими рученятами в ріжок скрині і заголосила. — Дурне дівчисько, кричить, мов з неї чорти лико живцем видирають (М. Стельмах).

як (мов, ні́би і т. ін.) чорт ли́ко (ли́ка) дере́ з кого, зі сл. крича́ти. Дуже сильно, голосно. Кричить, мов з його чорт лико дере (Укр.. присл..); Циганчата танцюють халяндри та кричать не своїм голосом, мов з них чорт лика дере (Г. Квітка-Основ’яненко). мов чорти́ ли́ко живце́м видира́ють. Дядько ступить до неї, а вона вчепилася тонкими рученятами в ріжок скрині і заголосила. — Дурне дівчисько, кричить, мов з неї чорти лико живцем видирають (М. Стельмах).