ДЕ́РКАТИ (видавати різкі звуки, схожі на деренчання - про деяких птахів, комах), ДЕРЧА́ТИ[ДИРЧА́ТИ], ДЕРКОТА́ТИ[ДЕРКОТІ́ТИ]підсил.,ДЕРЕНЧА́ТИрозм.,ДРА́ТИдіал.Десь обік в трощах деркає деркач (І. Франко); В очеретах дерчали деркачі (П. Панч); Дирчав сухим горлом деркач (М. Коцюбинський); Підпадьомкали перепели, деркотіли деркачі (О. Стороженко); Тихо, не сюрчать коники, не деренчать усякі кузьки (Панас Мирний); Деркачі деруть у траві (Г. Хоткевич). - Пор. скрекота́ти, 2. спва́ти.

СКРЕКОТА́ТИ (про деяких птахів, зрідка комах та ін. - кричати, видавати різкі й короткі, часто повторювані звуки), СКРЕКОТІ́ТИ, СТРЕКОТА́ТИ[СТРЕКОТІ́ТИ], СКРЕГОТА́ТИ[СКРЕГОТІ́ТИ], СОКОТА́ТИ[СОКОТІ́ТИ], ЧИРГИ́КАТИ, ДЖЕРҐОТА́ТИ[ДЖЕРҐОТІ́ТИ], ДЖЕРКОТА́ТИ[ДЖЕРКОТІ́ТИ], СКРИПІ́ТИ, РИПІ́ТИ, ТОРОХТІ́ТИ, СКОБОТА́ТИдіал., РА́ХКАТИдіал.Сорока скрекоче - гості каже (прислів’я); Тихо. На ставу скрекотять жаби (Г. Косинка); Якась невідома пташка.. стрекотіла у вишняку часто і радісно (Ю. Смолич); Над тим місцем, де почувся крик, голосно заскреготала сорока. Не перестаючи сокотати, вона перелітала з дерева на дерево (П. Панч); Десь далеко погавкував собака, сокотіли кури в дворі (О. Сизоненко); Чиргикає очеретянка; Заходилися цвіріньчати, джерготіти різні птахи (Ю. Яновський); [Річард:] Чи ви знаєте ту пісню малесеньку про коника в траві: скрипів-рипів, ніхто його не слухав, а вмер - забули (Леся Українка); Захоплено рипить деркач (П. Оровецький); А Соловей... Щебече і свистить, І тьохкає, і торохтить (Л. Глібов); Комарі, задуха, твань. Не скобоче дика качка, не надуває свого вола водяний бугай (М. Чабанівський); Жаби рахкають у хорі, Чути згуки в темнім борі Соловейкових пісень (Уляна Кравченко). - Пор. дерка́ти, 2. співа́ти, 1. сюрча́ти.

СПІВА́ТИ (про птахів), ВИСПІ́ВУВАТИпідсил., ЩЕБЕТА́ТИ, ВИЩЕБЕ́ЧУВАТИпідсил. розм., ПІ́ЯТИрозм.; ПІ́ТИрозм.; СВИСТІ́ТИ, СВИСТА́ТИ (видавати свист); ЛЯЩА́ТИ, ВИЛЯ́СКУВАТИпідсил. (дуже дзвінко, голосно); ТЬО́ХКАТИ (перев. про солов’я); КУКУРІ́КАТИ (про півня). Десь-не-десь по дворах співали півні (А. Головко); Високо в небі виспівував жайворонок (І. Муратов); Табунець щигликів, щебечучи, жваво пролетів над нами (О. Копиленко); Три пташки вищебечують в зеленім у саду (П. Тичина); Ще кури не піяли, як він [Федір] зірвався (В. Стефаник); Пташки співали і свистали усюди по гаю (П. Куліш); Пташки та соловейки в вербах аж лящать, неначе дружки на весіллі (І. Нечуй-Левицький); Тьохкає, аж розлягається в саду соловейко (М. Коцюбинський); То кукурікали дзвінкими голосами, то зривались.. молоденькі півники, не витягували не тільки ноти, а й півноти (Ю. Збанацький). - Пор. де́ркати, скрекота́ти, 1. цвірі́нькати.