-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив де́ркати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   де́ркаймо
2 особа де́ркай де́ркайте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа де́ркатиму де́ркатимемо, де́ркатимем
2 особа де́ркатимеш де́ркатимете
3 особа де́ркатиме де́ркатимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа де́ркаю де́ркаємо, де́ркаєм
2 особа де́ркаєш де́ркаєте
3 особа де́ркає де́ркають
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
де́ркаючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. де́ркав де́ркали
жін. р. де́ркала
сер. р. де́ркало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
де́ркавши

Словник синонімів

ДЕ́РКАТИ (видавати різкі звуки, схожі на деренчання - про деяких птахів, комах), ДЕРЧА́ТИ[ДИРЧА́ТИ], ДЕРКОТА́ТИ[ДЕРКОТІ́ТИ]підсил.,ДЕРЕНЧА́ТИрозм.,ДРА́ТИдіал.Десь обік в трощах деркає деркач (І. Франко); В очеретах дерчали деркачі (П. Панч); Дирчав сухим горлом деркач (М. Коцюбинський); Підпадьомкали перепели, деркотіли деркачі (О. Стороженко); Тихо, не сюрчать коники, не деренчать усякі кузьки (Панас Мирний); Деркачі деруть у траві (Г. Хоткевич). - Пор. скрекота́ти, 2. спва́ти.
СКРЕКОТА́ТИ (про деяких птахів, зрідка комах та ін. - кричати, видавати різкі й короткі, часто повторювані звуки), СКРЕКОТІ́ТИ, СТРЕКОТА́ТИ[СТРЕКОТІ́ТИ], СКРЕГОТА́ТИ[СКРЕГОТІ́ТИ], СОКОТА́ТИ[СОКОТІ́ТИ], ЧИРГИ́КАТИ, ДЖЕРҐОТА́ТИ[ДЖЕРҐОТІ́ТИ], ДЖЕРКОТА́ТИ[ДЖЕРКОТІ́ТИ], СКРИПІ́ТИ, РИПІ́ТИ, ТОРОХТІ́ТИ, СКОБОТА́ТИдіал., РА́ХКАТИдіал.Сорока скрекоче - гості каже (прислів’я); Тихо. На ставу скрекотять жаби (Г. Косинка); Якась невідома пташка.. стрекотіла у вишняку часто і радісно (Ю. Смолич); Над тим місцем, де почувся крик, голосно заскреготала сорока. Не перестаючи сокотати, вона перелітала з дерева на дерево (П. Панч); Десь далеко погавкував собака, сокотіли кури в дворі (О. Сизоненко); Чиргикає очеретянка; Заходилися цвіріньчати, джерготіти різні птахи (Ю. Яновський); [Річард:] Чи ви знаєте ту пісню малесеньку про коника в траві: скрипів-рипів, ніхто його не слухав, а вмер - забули (Леся Українка); Захоплено рипить деркач (П. Оровецький); А Соловей... Щебече і свистить, І тьохкає, і торохтить (Л. Глібов); Комарі, задуха, твань. Не скобоче дика качка, не надуває свого вола водяний бугай (М. Чабанівський); Жаби рахкають у хорі, Чути згуки в темнім борі Соловейкових пісень (Уляна Кравченко). - Пор. дерка́ти, 2. співа́ти, 1. сюрча́ти.
СПІВА́ТИ (про птахів), ВИСПІ́ВУВАТИпідсил., ЩЕБЕТА́ТИ, ВИЩЕБЕ́ЧУВАТИпідсил. розм., ПІ́ЯТИрозм.; ПІ́ТИрозм.; СВИСТІ́ТИ, СВИСТА́ТИ (видавати свист); ЛЯЩА́ТИ, ВИЛЯ́СКУВАТИпідсил. (дуже дзвінко, голосно); ТЬО́ХКАТИ (перев. про солов’я); КУКУРІ́КАТИ (про півня). Десь-не-десь по дворах співали півні (А. Головко); Високо в небі виспівував жайворонок (І. Муратов); Табунець щигликів, щебечучи, жваво пролетів над нами (О. Копиленко); Три пташки вищебечують в зеленім у саду (П. Тичина); Ще кури не піяли, як він [Федір] зірвався (В. Стефаник); Пташки співали і свистали усюди по гаю (П. Куліш); Пташки та соловейки в вербах аж лящать, неначе дружки на весіллі (І. Нечуй-Левицький); Тьохкає, аж розлягається в саду соловейко (М. Коцюбинський); То кукурікали дзвінкими голосами, то зривались.. молоденькі півники, не витягували не тільки ноти, а й півноти (Ю. Збанацький). - Пор. де́ркати, скрекота́ти, 1. цвірі́нькати.