-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | де́ркати |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | де́ркаймо |
| 2 особа | де́ркай | де́ркайте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | де́ркатиму | де́ркатимемо, де́ркатимем |
| 2 особа | де́ркатимеш | де́ркатимете |
| 3 особа | де́ркатиме | де́ркатимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | де́ркаю | де́ркаємо, де́ркаєм |
| 2 особа | де́ркаєш | де́ркаєте |
| 3 особа | де́ркає | де́ркають |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| де́ркаючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | де́ркав | де́ркали |
| жін. р. | де́ркала |
| сер. р. | де́ркало |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| |
| Безособова форма |
| |
| Дієприслівник |
| де́ркавши |
Словник синонімів
ДЕ́РКАТИ (видавати різкі звуки, схожі на деренчання - про деяких птахів, комах), ДЕРЧА́ТИ [ДИРЧА́ТИ], ДЕРКОТА́ТИ [ДЕРКОТІ́ТИ] підсил., ДЕРЕНЧА́ТИ розм., ДРА́ТИ діал. Десь обік в трощах деркає деркач (І. Франко); В очеретах дерчали деркачі (П. Панч); Дирчав сухим горлом деркач (М. Коцюбинський); Підпадьомкали перепели, деркотіли деркачі (О. Стороженко); Тихо, не сюрчать коники, не деренчать усякі кузьки (Панас Мирний); Деркачі деруть у траві (Г. Хоткевич). - Пор. скрекота́ти, 2. спва́ти.
СКРЕКОТА́ТИ (про деяких птахів, зрідка комах та ін. - кричати, видавати різкі й короткі, часто повторювані звуки), СКРЕКОТІ́ТИ, СТРЕКОТА́ТИ [СТРЕКОТІ́ТИ], СКРЕГОТА́ТИ [СКРЕГОТІ́ТИ], СОКОТА́ТИ [СОКОТІ́ТИ], ЧИРГИ́КАТИ, ДЖЕРҐОТА́ТИ [ДЖЕРҐОТІ́ТИ], ДЖЕРКОТА́ТИ [ДЖЕРКОТІ́ТИ], СКРИПІ́ТИ, РИПІ́ТИ, ТОРОХТІ́ТИ, СКОБОТА́ТИ діал., РА́ХКАТИ діал. Сорока скрекоче - гості каже (прислів’я); Тихо. На ставу скрекотять жаби (Г. Косинка); Якась невідома пташка.. стрекотіла у вишняку часто і радісно (Ю. Смолич); Над тим місцем, де почувся крик, голосно заскреготала сорока. Не перестаючи сокотати, вона перелітала з дерева на дерево (П. Панч); Десь далеко погавкував собака, сокотіли кури в дворі (О. Сизоненко); Чиргикає очеретянка; Заходилися цвіріньчати, джерготіти різні птахи (Ю. Яновський); [Річард:] Чи ви знаєте ту пісню малесеньку про коника в траві: скрипів-рипів, ніхто його не слухав, а вмер - забули (Леся Українка); Захоплено рипить деркач (П. Оровецький); А Соловей... Щебече і свистить, І тьохкає, і торохтить (Л. Глібов); Комарі, задуха, твань. Не скобоче дика качка, не надуває свого вола водяний бугай (М. Чабанівський); Жаби рахкають у хорі, Чути згуки в темнім борі Соловейкових пісень (Уляна Кравченко). - Пор. дерка́ти, 2. співа́ти, 1. сюрча́ти.
СПІВА́ТИ (про птахів), ВИСПІ́ВУВАТИ підсил., ЩЕБЕТА́ТИ, ВИЩЕБЕ́ЧУВАТИ підсил. розм., ПІ́ЯТИ розм.; ПІ́ТИ розм.; СВИСТІ́ТИ, СВИСТА́ТИ (видавати свист); ЛЯЩА́ТИ, ВИЛЯ́СКУВАТИ підсил. (дуже дзвінко, голосно); ТЬО́ХКАТИ (перев. про солов’я); КУКУРІ́КАТИ (про півня). Десь-не-десь по дворах співали півні (А. Головко); Високо в небі виспівував жайворонок (І. Муратов); Табунець щигликів, щебечучи, жваво пролетів над нами (О. Копиленко); Три пташки вищебечують в зеленім у саду (П. Тичина); Ще кури не піяли, як він [Федір] зірвався (В. Стефаник); Пташки співали і свистали усюди по гаю (П. Куліш); Пташки та соловейки в вербах аж лящать, неначе дружки на весіллі (І. Нечуй-Левицький); Тьохкає, аж розлягається в саду соловейко (М. Коцюбинський); То кукурікали дзвінкими голосами, то зривались.. молоденькі півники, не витягували не тільки ноти, а й півноти (Ю. Збанацький). - Пор. де́ркати, скрекота́ти, 1. цвірі́нькати.