-1-
прикметник
[розм.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний дерзки́й дерзка́ дерзке́ дерзкі́
родовий дерзко́го дерзко́ї дерзко́го дерзки́х
давальний дерзко́му дерзкі́й дерзко́му дерзки́м
знахідний дерзки́й, дерзко́го дерзку́ дерзке́ дерзкі́, дерзки́х
орудний дерзки́м дерзко́ю дерзки́м дерзки́ми
місцевий на/у дерзко́му, дерзкі́м на/у дерзкі́й на/у дерзко́му, дерзкі́м на/у дерзки́х

Словник синонімів

СМІ́ЛИ́ВИЙ (який не знає страху, не боїться небезпеки), СМІ́ЛИЙрідше, ХОРО́БРИЙ, ВІДВА́ЖНИЙпідсил.,МУ́ЖНІЙпідсил.,БЕЗСТРА́ШНИЙпідсил.,НЕБОЯЗКИ́Й, НЕБОЯЗЛИ́ВИЙ, НЕЛЯКЛИ́ВИЙ, НЕПОЛОХЛИ́ВИЙ, БЕЗБО́ЯЗНИЙ, БЕЗТРЕ́ПЕТНИЙпоет.,ВІДЧАЙДУ́ШНИЙпідсил.,ЗУХВА́ЛИЙпідсил.,ОРЛИ́НИЙ, ДЕРЗНОВЕ́ННИЙпідсил. уроч.,ДЕРЗКИ́Йпідсил. розм.,ВІДЧА́ЙНИЙпідсил. рідше; ПИСКА́ТИЙдіал. (сміливий на висловлювання). То мужні та сміливі люди - боягуз не піде в холодні осінні ночі ганятися по гирлу та по лиманах за швидкохідними браконьєрськими моторками та сходитись з ними в смертельних поєдинках (О. Гончар); Я й досі дивуюся, що таке молоде, та таке сміле!Пробравсь у лядський табір, убив хорунжого й корогов його приніс до гетьмана (П. Куліш); Тут, над Дніпром поліг у битві з печенігами хоробрий і великодушний князь Святослав (М. Рильський); - Відважні хлопчаки! І я колись був таким (І. Франко); Йдуть, обнявшися з віків - Пісня мужніх мореходів І пісні степовиків (М. Нагнибіда); - На що вже я небоязкий, а й то, коли побачив усе те, ..волосся сторчака під шапкою стало (Ю. Збанацький); Кожен раз Мартинко остережував не говорити голосно, але й сам сміявся з того, заохочуваний небоязливим Богданом (І. Ле); Неполохливий зроду, Єремія почутив, перший раз на віку, що він одразу охолов (І. Нечуй-Левицький); Князь.. мимоволі довго милувався цим безбоязним відважним козаком (Я. Качура); На лихо небезпечний хлопець. Відчайдушний (К. Гордієнко); Дерзновенні піонери космосу; Він людина гаряча, відчайна (О. Донченко).
ШОРСТКИ́Й (який має нерівну, цупку на дотик, часом потріскану, часом колючу поверхню; часто про згрубілу шкіру, частини тіла), ЖОРСТКИ́Й, КОСТРУБА́ТИЙ, ГРУ́БИЙ, ШКАРУБКИ́Й, ЗАШКАРУ́БЛИЙ, ШЕ́РХЛИЙ, ПРИШЕ́РХЛИЙ, ПОШЕ́РХЛИЙ, ОБШЕ́РХЛИЙ, ШЕРША́ВИЙ, ШЕРЕХА́ТИЙ, ШЕРХКИ́Йрозм.,ШЕРСТКИ́Йрозм.,ПРОДУ́БЛЕНИЙрозм.,ДЕРЗКИ́Йрозм.,ШАРША́ВИЙдіал.,РАПА́ТИЙдіал.,РА́ПАВИЙдіал.Ніжно, майже голублячи, провів Гайворон рукою по шорсткій корі молодого дубка (В. Собко); Вона сідає на ліжко і невідомо для чого гладить рукою парчеве, жорстке покривало (Н. Рибак); Не раз у хвилини скрути Порфирові лагідно лягала на голову кострубата дядькова рука (О. Гончар); По грубих полотняних сорочках, по чорних запрацьованих руках .. можна було пізнати, що то робітники (М. Коцюбинський); Перед тим, як сісти за столи, Мили руки батраки у дзбані, Шкарубкі, тверді, як постоли, Миті в полі десь у калабані (Д. Павличко); І він припав до зашкарублих уст сухими і пошерхлими устами (С. Голованівський); Марія підходить до своєї горьованої хати з невшитою стріхою; з любов’ю і трепетом торкається руками її шерхлих стін (М. Стельмах); По пришерхлій землі під парканом гупають і гупають кроки (А. Іщук); Ти.. змушений був постійно пригальмовувати і замалим не обмацувати пошерхлі муровані виступи стін на крутих поворотах (Ю. Андрухович); Яреськові.. рум’янець виступив на обшерхлому, блідому від хвилювання обличчі (О. Гончар); Руки в дівчинки були шершаві, як дубова кора, засмаглі і подряпані (О. Донченко); Шерехате та ворсисте, та розлоге, та густе зап’яло ліщину листя (Н. Забіла); Шкіра на його обличчі була шерхка й зеленувата, як засохлий лист лопуха (С. Скляренко); - А руки-руки! - каже [Мася]. - Шерсткі та чорні! (А. Свидницький); Рожевими стрілками приснувши вгору, Ростуть і кущаться дерзкі пшениці (І. Вирган); Впала навзнак на подушку збиту вона, На холодну шаршаву ряднину (Л. Первомайський); Ці рапаті долоні ласкаво й гаряче гладили колись Маріїні щоки, плечі (Р. Іваничук); Старий довго милив загорілу на сінокосі шию.., рапавою плитою відтирав зчорнілі потріскані ступні (І. Чендей).