дерешуватий 1 значення

-1-
прикметник
[діал.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний дерешува́тий дерешува́та дерешува́те дерешува́ті
родовий дерешува́того дерешува́тої дерешува́того дерешува́тих
давальний дерешува́тому дерешува́тій дерешува́тому дерешува́тим
знахідний дерешува́тий дерешува́ту дерешува́те дерешува́ті
орудний дерешува́тим дерешува́тою дерешува́тим дерешува́тими
місцевий на/у дерешува́тому, дерешува́тім на/у дерешува́тій на/у дерешува́тому, дерешува́тім на/у дерешува́тих

Словник синонімів

СІ́РИЙ (колір, середній між білим і чорним), ПОПЕЛЯ́СТИЙ, ПО́ПІЛЬНИЙ, ПОПЕЛЬНА́СТИЙрідше, ПОПЕЛА́СТИЙрідше, ДИМЧА́СТИЙ, ДИ́МНИЙ, ША́РОВИЙдіал., ША́РИЙдіал.; ПОСІРІ́ЛИЙ (який став сірим); СТАЛЕ́ВИЙ, СТАЛЬНИ́Й, КРИ́ЦЕВИЙ (світло-сірий зі сріблястим полиском); СВИНЦЕ́ВИЙ (темно-сірий, кольору свинцю); ШПАКУВА́ТИЙ, МИША́СТИЙ (перев. про масть коня - темно-сірий); ЧА́ЛИЙ, ДЕРЕШУВА́ТИЙдіал. (про коня - сірий з коричнюватим відтінком). Коло їх [коней] сіріють.. череди сірих степових волів (І. Нечуй-Левицький); Кіт попелястий об ноги терся (О. Іваненко); І димним цвітом жито Цвіте на місці тім (А. Малишко); Козаки з прихованим недовір’ям дивилися на огрядного пана з сталевими, пукатими очима (З. Тулуб); Видно постаті військових і між ними стирчить стрижена голова Яцуби в сталевій своїй сивині (О. Гончар); Очі блиснули холодним крицевим блиском (О. Донченко); По небу блукали свинцеві хмари, провіщаючи грозу (М. Чабанівський); Мишасті коні зовсім побіліли, обліплені снігом (М. Коцюбинський); Воронцов їхав попереду на чалому, вкрай змореному коні (О. Гончар).