деренчливий 1 значення

-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний деренчли́вий деренчли́ва деренчли́ве деренчли́ві
родовий деренчли́вого деренчли́вої деренчли́вого деренчли́вих
давальний деренчли́вому деренчли́вій деренчли́вому деренчли́вим
знахідний деренчли́вий, деренчли́вого деренчли́ву деренчли́ве деренчли́ві, деренчли́вих
орудний деренчли́вим деренчли́вою деренчли́вим деренчли́вими
місцевий на/у деренчли́вому, деренчли́вім на/у деренчли́вій на/у деренчли́вому, деренчли́вім на/у деренчли́вих