-1-
дієслово недоконаного виду
(нервуватися) [діал.]

Словник відмінків

Інфінітив денервува́тися, денервува́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   денерву́ймося, денерву́ймось
2 особа денерву́йся, денерву́йсь денерву́йтеся, денерву́йтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа денервува́тимуся, денервува́тимусь денервува́тимемося, денервува́тимемось, денервува́тимемся
2 особа денервува́тимешся денервува́тиметеся, денервува́тиметесь
3 особа денервува́тиметься денервува́тимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа денерву́юся, денерву́юсь денерву́ємося, денерву́ємось, денерву́ємся
2 особа денерву́єшся денерву́єтеся, денерву́єтесь
3 особа денерву́ється денерву́ються
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
денерву́ючись
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. денервува́вся, денервува́всь денервува́лися, денервува́лись
жін. р. денервува́лася, денервува́лась
сер. р. денервува́лося, денервува́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
денервува́вшись

Словник синонімів

НЕРВУВА́ТИСЯ (перебувати в нервовому, збудженому стані), НЕРВУВА́ТИ, ДЕНЕРВУВА́ТИСЯзах., ПСИХУВА́ТИпідсил. розм. - Док.: знервува́тися. Машина уже була заправлена, Льонька нервувався: - Мені ще ж сто кілометрів пиляти, а вони чаї розпивають (М. Зарудний); Хористи метушаться, нервують (Д. Ткач); Зовсім не вважає [Славко] на те, що хтось, може, ще більше денервується, як його не бачить (Лесь Мартович). - Пор. збу́джуватися, 2. хвилюва́тися.