ВИ́ЯВ (дія, процес, явище, що робить явним, помітним чийсь стан, почуття, наміри тощо), ВИ́РАЖЕННЯ, ВИ́ЯВЛЕННЯ, ПРО́ЯВ, ВИ́РАЗ, ВИ́ЛИВ, МАНІФЕСТА́ЦІЯ, ДЕМОНСТРА́ЦІЯ, О́Б’ЯВрідко; ПРО́БЛИСК, ПРИ́СМАК, ДУШО́Кперев. ірон. (ледве помітний); РОСТО́К (перший, ледве помітний). Наша українська культура - вияв і витвір генія українського народу (М. Рильський); Вираження симпатії; Серед інших виявлень приязні і вдячності їм було вручено букет квітів (Л. Дмитерко); Олімпіада - це найвищий прояв спортивного духу (з газети); Не будемо давать ми виразу чуття, Що так з душі на волю рвуться (В. Самійленко); Мій біль безумовно шукав виливу (Ірина Вільде); Маніфестація відданості справі миру; Зимове купання - це не лише демонстрація можливостей людського організму - це здоров’я, бадьорість, витривалість (з газети); Грубі вибрики о. Василя Раїса приймала за об’яв енергії та непохитної волі (М. Коцюбинський); Жадібно ловить вона її [дитини] усмішку і перші проблиски свідомості (З. Тулуб); - В тобі є такий душок, є! Ти любиш бути першою (О. Донченко); Закльовувались у голові невеличкі ростки якихось таємних гадок, чогось такого, що не давалося ні думкою обхопити, ні очима осягнути (Панас Мирний).