-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний деліка́тний деліка́тна деліка́тне деліка́тні
родовий деліка́тного деліка́тної деліка́тного деліка́тних
давальний деліка́тному деліка́тній деліка́тному деліка́тним
знахідний деліка́тний, деліка́тного деліка́тну деліка́тне деліка́тні, деліка́тних
орудний деліка́тним деліка́тною деліка́тним деліка́тними
місцевий на/у деліка́тному, деліка́тнім на/у деліка́тній на/у деліка́тному, деліка́тнім на/у деліка́тних

Словник синонімів

ВВІ́ЧЛИВИЙ[УВІ́ЧЛИВИЙ] (який дотримується правил пристойності, виявляє уважність, люб’язність), ЧЕ́МНИЙ, ВИ́ХОВАНИЙ, ГРЕ́ЧНИЙ, КОРЕ́КТНИЙ, ДЕЛІКА́ТНИЙ, УВА́ЖНИЙ, ПРИВІ́ТНИЙ, ПРИВІ́ТЛИВИЙ, ШАНОБЛИ́ВИЙ, ЛЮБ’Я́ЗНИ́Й, ОБА́ЧНИЙрідше,ОБХІ́ДЛИВИЙрідше,ПОШТИ́ВИЙрозм., УЧТИ́ВИЙрозм. рідко,ЗВИЧА́ЙНИЙрозм.; ГАЛА́НТНИЙ, ЛИ́ЦАРСЬКИЙ, РИ́ЦАРСЬКИЙ, ПОСЛУ́ЖЛИВИЙ, ЗАПОБІ́ГЛИВИЙ, КУРТУА́ЗНИЙ книжн. рідко (вишукано, підкреслено чемний). Жінка в його.. така тиха, привітна, ввічлива (Марко Вовчок); Галя давно знала його.. як увічливого, веселого парубка (Панас Мирний); З усіма він чемний і винятково ввічливий (Я. Баш); Пауза починала лякати виховане панство (І. Ле); Гречна господиня запросила [мандрівника] вечеряти (Ф. Малицький); Він.. був дуже коректний у розмові зі мною (Д. Бедзик); Я людина.. делікатна і не хотів би-м уражувати людей (В. Стефаник); [Катрич:] Магазинчик у нас акуратний, продавці.. до людей уважні (З. Мороз); Виростила вона сина. І здоровий він, і красивий, і до старих ввічливий, і до молодих привітний (С. Чорнобривець); Перед геологом стояла зовсім інша людина - шаноблива, чемна, ладна.. попередити кожний рух ученого (О. Донченко); Як уздрів він її, то здалась вона йому гарною, честивою і люб’язною (переклад М. Лукаша); Нестор був настільки обачним, що від ночівлі відмовився (І. Вільде); Обхідлива, приємна та балакуча Пелагея Тихонівна.. принаджувала наймичок (Л. Яновська); [Палажка:] Я рада, що такого зятя мати буду: добрий, поштивий і хазяйський син (І. Карпенко-Карий); Була [дівчина].. не тільки вродлива, а ще й звичайна та честива (переклад М. Лукаша); Крамарі галантні й лагідні, хоч до рани прикладай, а ціни високі (А. Хорунжий); У норму нашої поведінки, звичаїв дедалі більше входить прекрасне почуття рицарського.. став-лення до жінки (з газети); В Коцюбинського вистачило сили ласкаво подякувати не в міру послужливому сторожеві й піти (Л. Смілянський); Менший син княгині був слухняний, запобігливий, тихий (С. Скляренко). - Пор. 1. догі́дливий.
ВИ́ТОНЧЕНИЙ (перев. про тіло та його частини - приємний на вигляд завдяки гарно, чітко окресленим рисам, завершеній формі), ДОСКОНА́ЛИЙ, ТЕНДІ́ТНИЙ, НІ́ЖНИЙ, ТОНКИ́Й, ДЕЛІКА́ТНИЙ, ВИ́ТОЧЕНИЙ, ТОЧЕ́НИЙ (з чіткими контурами). Її грація, витончена постать будили загальний подив (Ірина Вільде); Досконала фігура; Кароль кладе свою міцну кощаву руку на тендітне плече Зосі (М. Стельмах); Вона побачила, що в неї гарна ніжна шия (О. Довженко); Лаврін обняв її тонкий стан (І. Нечуй-Левицький). Стояв її син у сріблі місяця такий красний, такий делікатний з лиця, що в мами серце защеміло (Ірина Вільде); - Глянула на свою тверду, виточену білу руку і засміялася: - Бити таке тіло? Отаким гарапником? Хай тільки посміють! (Григорій Тютюнник); Тільки зрідка пройде фігура, яка з-під густого покривала видає точену жіночу поставу молодецькими рухами (І. Ле). - Пор. 1. згра́бний.
ДРАЖЛИ́ВИЙ (який потребує великої обережності, тактовності), ДЕЛІКА́ТНИЙ, ТОНКИ́Й. Згадка про брак кваліфікованих працівників зачепила дражливе для всіх питання (Г. Коцюба); Платон Платонович думав про те, що справу йому доручили таки делікатного характеру (О. Донченко); Тонка справа.

Словник антонімів

ГРУБИЙ ДЕЛІКАТНИЙ
Який виявляє непривітне, недоброзичливе ставлення до кого-н., виходить за межі елементарних правил поведінки, неделікатний, брутальний, некультурний. Приємний у спілкуванні, для сприймання, нерізкий, м’який, ніжний, ласкавий, лагідний.
Грубий, а, е ~  делікатний, а, е витвір рук кого-н., вірш, голос, звертання, запитання, дитя, дівчина, жінка, інтонація, лист, мелодія, молодь, наречена, прохання, ставлення, розмова, розповідь, тон, чоловік. Грубіделікатні вияви чого-н., жарти, жести, звуки, почуття, рухи, слова кого-н. Грубі знущання, обр”ази ~  делікатне ставлення. Грубий, а, е ~  делікатний, а, е з дитиною, з дочкою, з жінкою, з невісткою, з сином, з чоловіком; у поведінці, у звертанні, у ставленні до кого-н. Бути, виростати, здаватися, ставати грубимделікатним.
Поштові дзвінки, валування собак, грубі лайки і крики - все це пропливало, як хмара на літнім небі (М. Коцюбинський). А душа його [робітника], проте, ніжна. Делікатний, лагідний, скромний, добрий - він суворішає тільки біля домни (Ю. Яновський). Груба мужицька лайка, грубі слова, а часом і стусани - все це так і сипалось од його [Ястшембського] на всі боки. Тільки ж він входив в покої між панів та паннів, на його знов сходив, ніби з неба, незвичайно делікатний тонкий дух (I. Нечуй-Левицький).
Грубість ~делікатність, грубіян ~делікатний (у знач ім),грубіянство ~делікатність, грубо ~делікатно; брутальний ~ніжний, різкий ~лагідний, брутальність ~ніжність