-1-
дієслово недоконаного і доконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | декретува́ти |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | декрету́ймо |
| 2 особа | декрету́й | декрету́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | декретува́тиму | декретува́тимемо, декретува́тимем |
| 2 особа | декретува́тимеш | декретува́тимете |
| 3 особа | декретува́тиме | декретува́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС |
| 1 особа | декрету́ю | декрету́ємо, декрету́єм |
| 2 особа | декрету́єш | декрету́єте |
| 3 особа | декрету́є | декрету́ють |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| декрету́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | декретува́в | декретува́ли |
| жін. р. | декретува́ла |
| сер. р. | декретува́ло |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| декрето́ваний |
| Безособова форма |
| декрето́вано |
| Дієприслівник |
| декретува́вши |
Словник синонімів
УСТАНО́ВЛЮВАТИ [ВСТАНО́ВЛЮВАТИ] (робити що-небудь законним), УТВЕ́РДЖУВАТИ, УЗАКО́НЮВАТИ, ЛЕГАЛІЗУВА́ТИ, КАНОНІЗУВА́ТИ, ДЕКРЕТУВА́ТИ, НАСТАНОВЛЯ́ТИ заст. - Док.: установи́ти [встанови́ти], утве́рдити, узако́нити, легалізува́ти, канонізува́ти, декретува́ти, настанови́ти. Той, хто установив цей обряд.., не хотів і думати, щоби хоч щось могло пропасти дурно (Г. Хоткевич); Встановити порядок робочого дня; Старий Кухта й сам давненько вже думав над тим, як би узаконити за собою Гарасимову садибу (А. Іщук). Закон, який легалізує.. страйк (з журналу); Канонізувати робітниче свято; Уряд декретував і здійснив ряд заходів в інтересах народу (з журналу); - Що ми маємо для мужиків вигоду робити? Настановім собі таке право, що буде вигідне для нас (Лесь Мартович). - Пор. 1. запрова́джувати.