-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив декламува́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   декламу́ймо
2 особа декламу́й декламу́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа декламува́тиму декламува́тимемо, декламува́тимем
2 особа декламува́тимеш декламува́тимете
3 особа декламува́тиме декламува́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа декламу́ю декламу́ємо, декламу́єм
2 особа декламу́єш декламу́єте
3 особа декламу́є декламу́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
декламу́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. декламува́в декламува́ли
жін. р. декламува́ла
сер. р. декламува́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
декламо́ваний
Безособова форма
декламо́вано
Дієприслівник
декламува́вши

Словник синонімів

ДЕКЛАМУВА́ТИ, ЧИТА́ТИ, ПРОКА́ЗУВАТИ, ПРОЧИ́ТУВАТИрідше, ВІРШУВА́ТИзаст., РЕЦИТУВА́ТИзаст.; МЕЛОДЕКЛАМУВА́ТИ (у супроводі музики). - Док.: продекламува́ти, прочита́ти, проказа́ти, прорецитува́ти. Слухали музику, Чорнота декламував вірші (Є. Гуцало); [Орест:] От я знайшов одні вірші. [Любов:] Краще вголос прочитайте, бо я люблю, як ви читаєте вірші (Леся Українка); Він цитував деякі рядки Сосюри й Тичини.. по пам’яті, легко й точно проказував: "На майдані коло церкви..." (Т. Масенко); Він мав звичку вголос прочитувати різні п’єси, особливо написані віршами (Л. Смілянський); Через годину дядько вже сидить на ґанку і віршує Міцкевича (М. Коцюбинський); А як зачне [тато].. рецитувати стародавні вірші, то боки зривати можна (І. Франко).