-1-
дієслово недоконаного і доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив дезерти́рувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   дезерти́руймо
2 особа дезерти́руй дезерти́руйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа дезерти́руватиму дезерти́руватимемо, дезерти́руватимем
2 особа дезерти́руватимеш дезерти́руватимете
3 особа дезерти́руватиме дезерти́руватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС
1 особа дезерти́рую дезерти́руємо, дезерти́руєм
2 особа дезерти́руєш дезерти́руєте
3 особа дезерти́рує дезерти́рують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
дезерти́руючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. дезерти́рував дезерти́рували
жін. р. дезерти́рувала
сер. р. дезерти́рувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
дезерти́рувавши

Словник синонімів

УТЕКТИ́[ВТЕКТИ́] (непомітно, несподівано, без дозволу зникнути, покинути щось), ЩЕ́ЗНУТИ, ЗМИ́ТИСЯрозм.,ЗМАНДРУВА́ТИрозм.,ЗСЛИ́ЗНУ́ТИрозм., ЗСЛИ́ЗТИрозм., ЗМОТА́ТИСЯфам., СПРИСНУ́ТИрідше; ДЕЗЕРТИРУВАТИ (про військових). - Недок.: утіка́ти[втіка́ти], щеза́ти, зслизати, змива́тися, змо́туватися, сприса́ти. [Іван (перед розчиненими дверима):] Утекла [Хвенька]!.. От гаспидське зілля (Панас Мирний); Але як же можна отак піти, щезнути, попросту сказавши - утекти без сліду? Ні. Вся легінська вдача протестувала би проти того (Г. Хоткевич); - За правилом, - насторожився Корон, - ми повинні якнайшвидше змитися звідси! (П. Автомонов); Вівці никають по дворі, незагнаті в свій час, і навіть воли стоять ненапоєні. А Роман десь знову зслиз (І. Нечуй-Левицький); "Ах ти ж, - думаю, - гад, он який ти святий та божий! Ну тепер ти в мене не сприснеш". І став я за ним слідкувати (М. Стельмах).