-1-
дієслово недоконаного і доконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | дезерти́рувати |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | дезерти́руймо |
2 особа | дезерти́руй | дезерти́руйте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | дезерти́руватиму | дезерти́руватимемо, дезерти́руватимем |
2 особа | дезерти́руватимеш | дезерти́руватимете |
3 особа | дезерти́руватиме | дезерти́руватимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС |
1 особа | дезерти́рую | дезерти́руємо, дезерти́руєм |
2 особа | дезерти́руєш | дезерти́руєте |
3 особа | дезерти́рує | дезерти́рують |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
дезерти́руючи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | дезерти́рував | дезерти́рували |
жін. р. | дезерти́рувала |
сер. р. | дезерти́рувало |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
дезерти́рувавши |
Словник синонімів
УТЕКТИ́ [ВТЕКТИ́] (непомітно, несподівано, без дозволу зникнути, покинути щось), ЩЕ́ЗНУТИ, ЗМИ́ТИСЯ розм., ЗМАНДРУВА́ТИ розм., ЗСЛИ́ЗНУ́ТИ розм., ЗСЛИ́ЗТИ розм., ЗМОТА́ТИСЯ фам., СПРИСНУ́ТИ рідше; ДЕЗЕРТИРУВАТИ (про військових). - Недок.: утіка́ти [втіка́ти], щеза́ти, зслизати, змива́тися, змо́туватися, сприса́ти. [Іван (перед розчиненими дверима):] Утекла [Хвенька]!.. От гаспидське зілля (Панас Мирний); Але як же можна отак піти, щезнути, попросту сказавши - утекти без сліду? Ні. Вся легінська вдача протестувала би проти того (Г. Хоткевич); - За правилом, - насторожився Корон, - ми повинні якнайшвидше змитися звідси! (П. Автомонов); Вівці никають по дворі, незагнаті в свій час, і навіть воли стоять ненапоєні. А Роман десь знову зслиз (І. Нечуй-Левицький); "Ах ти ж, - думаю, - гад, он який ти святий та божий! Ну тепер ти в мене не сприснеш". І став я за ним слідкувати (М. Стельмах).