ХА́ЩІмн. (густий непрохідний ліс, чагарник тощо), ХА́ЩА, НЕ́ТРІмн., НЕ́ТРИЩАмн., ГЛУШИНА́, ДЕ́БРІ мн., ГЛУШрідше, ГЛУХОМА́НЬрозм., ХАЩИНА́діал., БЕ́ЗСЛИХИмн. діал., ШАЛИНА́діал.Що далі, то все.. вищі сосни, дикіші хащі (Г. Хоткевич); Звернув [Кудря] коня з дороги в найгустішу хащу дубових кущів і випріг (І. Ле); Мовчки пробиралася половецька дружина непрохідними нетрями, дебрями (І. Франко); Вперше бачу такі тернові нетрища (О. Копиленко); Загін ледве перебрався через ярок і потрапив у таку дику глушину, що офіцер спинив коня і озирнувся (О. Донченко); У глуш залазила [дівчинка] густу, грибочки там знаходила (Н. Забіла); Гучне ревище згойднуло соснові верховіття, погнало в лісову глухомань волохаті тумани (Ю. Бедзик); Безлюдна й глуха місцевість. Тихо зітхають непролазні хащини, жарко парують вологі скелі (П. Воронько); Там, по суворих диких верхах, десь в безводах, в безслихах гніздиться всяка мара, ворожа сила, з якою тяжко боротись (М. Коцюбинський); Повів його у лісі не стежками, а шалиною (Словник Б. Грінченка); Вітерець.. розпанахав тишу і подався шалиною, розбуркуючи сонну птицю (Григір Тютюнник). - Пор. за́рості.

I. ЯР (глибока довга западина, перев. з крутими або прямовисними схилами), ЯРУ́ГАпідсил., КРУТОЯ́Р, ЩІЛИ́НА, ДЕ́БРА[ДЕБР]зах., ЗВІР[ІЗВІ́Р]діал.; УЛО́ГО́ВИНА (з похилими схилами); БАЙРА́К (порослий лісом, чагарником); ВИ́ЯРОК (невеликий), ПЕРЕЯ́РОК, ПРИ́ЯРОК. Понад берегами [р. Сули] стриміли покручені ламані гори з глибокими крутими ярами та западинами (І. Нечуй-Левицький); В одній з таких яруг, глибоких та покручених по всіх напрямках весняними водами, на самому дні ворушились люди (М. Коцюбинський); Крутояром, ліском.. до самісінького жежериного обійстя вони підійшли незримі й нечутні (В. Речмедін); В щілині поміж горами летів у долину потік (М. Коцюбинський); Попри дороги простяглася глибока, стрімка вниз дебра (Лесь Мартович); У зворах вітер виє-скавулить, Смереки гнуться, як тонка лоза (Д. Павличко); Повились в туман ізвори (Г. Хоткевич); Вони брели довгою і широкою улоговиною, що сивіла під місячним сяйвом і курилася парою (Григорій Тютюнник); Розточилися ви [голоснії слова], як весняна вода по ярах, по байраках, по балках (Леся Українка); Опівночі у виярок.. сунули танки (О. Гончар). - Пор. I. ба́лка, I. запа́дина.