-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | дебошува́ти |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | дебошу́ймо |
| 2 особа | дебошу́й | дебошу́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | дебошува́тиму | дебошува́тимемо, дебошува́тимем |
| 2 особа | дебошува́тимеш | дебошува́тимете |
| 3 особа | дебошува́тиме | дебошува́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | дебошу́ю | дебошу́ємо, дебошу́єм |
| 2 особа | дебошу́єш | дебошу́єте |
| 3 особа | дебошу́є | дебошу́ють |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| дебошу́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | дебошува́в | дебошува́ли |
| жін. р. | дебошува́ла |
| сер. р. | дебошува́ло |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| |
| Безособова форма |
| |
| Дієприслівник |
| дебошува́вши |
Словник синонімів
БЕШКЕТУВА́ТИ (порушувати порядок, правила пристойності, супроводжуючи це галасом, сваркою, бійкою), ДЕБОШИ́РИТИ рідше, ДЕБОШУВА́ТИ рідко, ГАЛАБУ́РДИТИ діал.; БУШУВА́ТИ розм., БУ́ЙСТВУВАТИ рідко (поводитися нестримано, порушуючи порядок, правила пристойності); ХУЛІГА́НИТИ (грубо порушувати громадський порядок). - Сором ховатися - умів бешкетувати, зумій і відповідь казати (С. Васильченко); Дивується князь, поглядаючи на таку компанію, і питається в гетьмана: - Чи в вас у Січі знай так бушують на бенкетах? (П. Куліш); Дід буйствував ще хлопцем, парубчаком, і як у колодочки вбився - не перемінився, і ось тепер не втихомирився (В. Большак); - Ви що? - обурено закричала Леся. - Хуліганити задумали? Ану геть звідси. Вам що, місця мало? - Хлопці позадкували (А. Хижняк).