-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив двої́тися, двої́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа    
2 особа    
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа    
2 особа    
3 особа двої́тиметься двої́тимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа    
2 особа    
3 особа двої́ться двоя́ться
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
двоячи́сь*
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. двої́вся, двої́всь двої́лися, двої́лись
жін. р. двої́лася, двої́лась
сер. р. двої́лося, двої́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
двої́вшись

Словник синонімів

ДВОЇ́ТИСЯперев. із сл. в очах (здаватися подвійним), ПОДВО́ЮВАТИСЯ. - Док.: подво́їтися. Почало темніти, а Параска від вікна не одходить. Світ то двоїться, то троїться у її очах (Панас Мирний); Відбиваючись зеленаво-блакитною цяточкою, подвоюючись у її широко розкритих очах, зірка міниться, мерехтить там, угорі (В. Козаченко).

Словник фразеологізмів

двої́ться в оча́х у кого і без додатка. Хто-небудь сприймає навколишнє нечітко, невиразно (перев. від виснаження, хвороби і т. ін.). Степан хотів підвести голову, але вона була важка, не слухалась, в очах двоїлося (В. Кучер); Руки [Гандзині] починали боліти. Від напруги двоїлося в очах (М. Трублаїні).