-1-
іменник чоловічого роду, істота
* Але: два, три, чотири дворяни́на

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний дворяни́н дворя́ни
родовий дворяни́на дворя́н
давальний дворяни́нові, дворяни́ну дворя́нам
знахідний дворяни́на дворя́н
орудний дворяни́ном дворя́нами
місцевий на/у дворяни́нові, дворяни́ні на/у дворя́нах
кличний дворяни́не дворя́ни

Словник синонімів

ДВОРЯНИ́Н (особа, що належить до дворянства), ШЛЯ́ХТИЧ, ШЛЯХТЯ́НИНрідше.Смерть не розбирає чина, а бере селянина і дворянина (прислів’я); - Я, бачите, не з міщан. Я дворянин, шляхтич, як нас тут звуть (І. Нечуй-Левицький); Та скільки тих сварок було серед шляхтян (переклад М. Рильського). - Пор. пан.