двокореневий 1 значення

-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний двокорене́вий двокорене́ва двокорене́ве двокорене́ві
родовий двокорене́вого двокорене́вої двокорене́вого двокорене́вих
давальний двокорене́вому двокорене́вій двокорене́вому двокорене́вим
знахідний двокорене́вий двокорене́ву двокорене́ве двокорене́ві
орудний двокорене́вим двокорене́вою двокорене́вим двокорене́вими
місцевий на/у двокорене́вому, двокорене́вім на/у двокорене́вій на/у двокорене́вому, двокорене́вім на/у двокорене́вих