двоконтурний 1 значення

-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний двоко́нтурний двоко́нтурна двоко́нтурне двоко́нтурні
родовий двоко́нтурного двоко́нтурної двоко́нтурного двоко́нтурних
давальний двоко́нтурному двоко́нтурній двоко́нтурному двоко́нтурним
знахідний двоко́нтурний двоко́нтурну двоко́нтурне двоко́нтурні
орудний двоко́нтурним двоко́нтурною двоко́нтурним двоко́нтурними
місцевий на/у двоко́нтурному, двоко́нтурнім на/у двоко́нтурній на/у двоко́нтурному, двоко́нтурнім на/у двоко́нтурних