-1-
дієслово недоконаного виду
(двигтіти) [діал.]

Словник відмінків

Інфінітив движа́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   движі́мо, движі́м
2 особа движи́ движі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа движа́тиму движа́тимемо, движа́тимем
2 особа движа́тимеш движа́тимете
3 особа движа́тиме движа́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа движу́ движимо́, движи́м
2 особа движи́ш движите́
3 особа движи́ть движа́ть
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
движачи́
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. движа́в движа́ли
жін. р. движа́ла
сер. р. движа́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
движа́вши

Словник синонімів

ТРЕМТІ́ТИ (трястися від частих і коротких коливальних рухів), ДРИЖА́ТИ, ЗДРИГА́ТИСЯ, ЗДРИГА́ТИ, ЗДРИ́ГУВАТИрідше,ТРУСИ́ТИСЯ, ТІ́ПАТИСЯ, КОЛОТИ́ТИСЯ, ДРИГОТІ́ТИдіал.,ДИЛЬКОТА́ТИ[ДИЛЬКОТІ́ТИ]діал. (про тіло - від холоду, страху); ТРІПОТА́ТИСЯ[ТРІПОТІ́ТИСЯ] (часто, дрібно); ДВИГТІ́ТИ, ДВИГОТІ́ТИпідсил.,ДВИЖА́ТИдіал.,ТРЯСТИ́СЯ, СТРЯСА́ТИСЯ, СТРУ́ШУВАТИСЯ (під впливом сили). - Док.: затремті́ти, здригну́тися, здригну́ти, задрижа́ти, затруси́тися, заті́патися, заколоти́тися, задилькота́ти[задилькоті́ти], задвигті́ти, затрясти́ся, стрясти́ся, струси́тися. Земля тремтить у млості І ронить пелюстки, І невідомі гості Злітаються в садки (М. Рильський); Були тут страшнії гармати. Од вистрілу дрижали хати (І. Котляревський); Земля і гори здригалися від вибухання бомб і снарядів (В. Кучер); Худі плечі [Ганни] гостро настовбурчились, здригаючи під збитою хусткою (І. Микитенко); Голова Петру гнівно трусилася, руки стискалися, наче він ладен був кинутися на зятя і побити його (М. Чабанівський); Шура відчула, що вона перемерзла до кісток - все тіло на ній тіпалося (О. Гончар); Буває так, що тільки гляне і вже зурочить - зараз нападе на людину пропасниця: так і труситься, так і колотиться! (Грицько Григоренко); Страшний шум водопаду, від котрого аж земля дриготіла, звіщав, що вода прибула велика (І. Франко); Ноги угиналися, дилькотіли, в очах тьмилося (О. Ковінька); Гупають сільські чоботи, миготять підтички і тріпотять на вітрі стрічки в дівчат (М. Коцюбинський); Парашут Кудрявого вони замаскували під осокором, листя якого тріпотілося на свіжому осінньому вітерцеві (П. Автомонов); Від безперервних вибухів двигтіли, стрясались стіни (Я. Баш); Під’їздили тяжкі грузовики. Під ними двиготіла земля (І. Микитенко); - А прокинувся він, мій пустунчик, і гуком його в хаті аж сохи движать! (Марко Вовчок); Хлопці дзвонили в дзвони, аж дзвіниця тряслась (І. Нечуй-Левицький); "Мирний" рипить усіма своїми зв’язками і наче стогне і здригається і, стрімко хитаючись, пірнає бугшпритом у воду і знову струшується, винирнувши з води (О. Довженко). - Пор. 4. би́тися, 1. сі́патися.