двигтючий 1 значення

-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний двигтю́чий двигтю́ча двигтю́че двигтю́чі
родовий двигтю́чого двигтю́чої двигтю́чого двигтю́чих
давальний двигтю́чому двигтю́чій двигтю́чому двигтю́чим
знахідний двигтю́чий, двигтю́чого двигтю́чу двигтю́че двигтю́чі, двигтю́чих
орудний двигтю́чим двигтю́чою двигтю́чим двигтю́чими
місцевий на/у двигтю́чому, двигтю́чім на/у двигтю́чій на/у двигтю́чому, двигтю́чім на/у двигтю́чих