-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | дви́гати |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | дви́гаймо |
2 особа | дви́гай | дви́гайте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | дви́гатиму | дви́гатимемо, дви́гатимем |
2 особа | дви́гатимеш | дви́гатимете |
3 особа | дви́гатиме | дви́гатимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | дви́гаю | дви́гаємо, дви́гаєм |
2 особа | дви́гаєш | дви́гаєте |
3 особа | дви́гає | дви́гають |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
дви́гаючи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | дви́гав | дви́гали |
жін. р. | дви́гала |
сер. р. | дви́гало |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
дви́гавши |
Словник синонімів
РУ́ХАТИ (змінювати положення кого-, чого-небудь внаслідок обертання, коливання, пересування тощо), ПЕРЕМІЩА́ТИ, ПЕРЕМІ́ЩУВАТИ, ВОРУШИ́ТИ, ПОРУ́ШУВАТИ, ВОЗИ́ТИ, ПОДАВА́ТИ, ДВИ́ГАТИ розм.; ЗРУ́ШУВАТИ, ЗДВИГА́ТИ, ЗДВИ́ГУВАТИ (з місця); СУ́НУТИ, ПЕРЕСУВА́ТИ, ПОСУВА́ТИ, СО́ВАТИ (змінювати положення чого-небудь, не відриваючи від поверхні землі тощо); КОТИ́ТИ, ПРОКО́ЧУВАТИ (про хвилі, хмари і т. ін.). - Док.: ру́шити, пору́хати, перемісти́ти, пору́шити, пода́ти, двигну́ти, зру́шити, здвигну́ти, пересу́нути, посу́нути, покоти́ти, прокоти́ти. Чую я: лісун кудлатий тут лежить.., все він рухає й колише у бору (М. Драй-Хмара); Не зневажу добрий рід свій, не стану костей нашого роду рушити (Ганна Барвінок); Війна з блискавичною швидкістю переміщає людей навколо себе (Л. Дмитерко); Підземні джерела тихо ворушать і викидають із дна чисті, перемиті піщинки (Григорій Тютюнник); Чорняві переливи тіней перебігали рядами по вершках дерев, коли вітер порушував їх широким подувом (Юліан Опільський); Не раз і не два опускав він її [вершу], подаючи човен все далі та далі по річці (Панас Мирний); [Мільванов:] Уявляю. Напевно, говорила, що я змінюю напрямок річок, двигаю гори й тому подібне (І. Кочерга); [Долорес:] Чи ти ж того не знаєш, як тяжко зрушити великий камінь? (Леся Українка); А потому зійшлись люди, Київ збудували та Самсона того й лева З місця не здвигали (С. Руданський); Бульдозери.. сунуть її [глину] нагору, на вали, нагортають цілі буртовища (О. Гончар); Чути було, як [за дверима в їдальні] пересувають столи (Ірина Вільде); Соломія дзенькнула ключем у замку й посунула скриню під стіну (І. Нечуй-Левицький); Часом і коло печі свої руки каляє, горшки соваючи (Панас Мирний); А у річці жовтим валом Повінь котить води (І. Франко).
РУ́ХАТИ (робити рухи якою-небудь частиною тіла), ВОРУШИ́ТИ, ПОВЕРТА́ТИ, ДВИ́ГАТИ, ЗДВИГА́ТИ, ЗДВИ́ГУВАТИ, ВОДИ́ТИ, ПОВО́ДИТИ. - Док.: ру́шити, ворухну́ти, поверну́ти, двигну́ти, здвигну́ти, повести́, поводи́ти. Й рукою з шаблею рухати став, наче дошку в повітрі пиляв він (П. Тичина); Хо справді з великою напругою ворушить ногами (М. Коцюбинський); О. Артемій тільки порушив плечима мовчки (І. Нечуй-Левицький); І хоть не зміг двигнути ні рукою, ні ногою, а серце билось, як вода в джерелі (П. Куліш); Старенький.. лікар довго протирав картатою хусточкою своє пенсне, здвигав плечима, думав (В. Козаченко); За кожним рухом олівця Василько водив ще й кінчиком язика (П. Панч).
УДА́РИТИ [ВДА́РИТИ] (про дзвін, вогнепальну зброю тощо - видати сильний уривчастий звук), СТУ́КНУТИ, ГРЮ́КНУТИ, ГРЯ́КНУТИ розм.; ГРЯ́НУТИ, ТАРА́ХНУТИ розм., ТРА́ХНУТИ розм., ТОРО́ХНУТИ (перев. про грім); БА́ХНУТИ, БАБА́ХНУТИ розм., ГА́ХНУТИ розм., ГРЮКОНУ́ТИ розм. (про постріл тощо); ЛЯ́СНУТИ, ЛУ́СНУТИ (про ляскучий звук); ЦЮ́КНУТИ, ДВИГНУТИ розм. - Недок.: сту́кати, грю́кати, гря́кати, тара́хкати, тра́хкати, торо́хкати, ба́хкати, га́хкати, бу́хати, га́хати, ля́скати, лу́скати, цю́кати, дви́гати. На дзвіниці святого Петра ударили дзвони (Н. Рибак); Враз вдарив гомін, крик... (М. Коцюбинський); Стукнули шаблі, викрешуючи першу іскру смертельного бою (П. Кочура); В Хомашиному дворі грюкнули засуви (С. Чорнобривець); Грім не гряне - ледачий не встане (прислів’я); Зненацька.. тарахнув страшний вибух (У. Самчук); Двері за спиною трахнули так, ніби Антонові відсікли ноги (Є. Куртяк); Блиснула блискавка, і слідом за нею торохнув грім з такою силою, ніби хотів розтрощити землю (С. Добровольський); Пляшка бахнула, як добра рушниця. Шампанське запінилося у високому келиху (В. Собко); Оглушливо бабахнув постріл (Ю. Мушкетик); Зовсім поруч гахнула міна (Н. Тихий); Як грім грюконе, схопиться, перехрестить себе (Панас Мирний); Тонкий і довгий батіг, як блискавка, звівся і дзвінко ляснув у повітрі (Д. Ткач); Несподівано серед загальної тиші луснув пістолетний постріл (О. Гончар); Цюкнула нова сокира, Раптом серед поля Затряслася, застогнала Молода тополя (С. Руданський); Двигнув грім, покотивши по небесному камінню торохтючу хуру (Є. Гуцало).