дбалий 1 значення

-1-
прикметник
[розм.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний дба́лий дба́ла дба́ле дба́лі
родовий дба́лого дба́лої дба́лого дба́лих
давальний дба́лому дба́лій дба́лому дба́лим
знахідний дба́лий, дба́лого дба́лу дба́ле дба́лі, дба́лих
орудний дба́лим дба́лою дба́лим дба́лими
місцевий на/у дба́лому, дба́лім на/у дба́лій на/у дба́лому, дба́лім на/у дба́лих

Словник синонімів

ДБАЙЛИ́ВИЙ (який дбає, турбується про когось, щось), ТУРБО́ТЛИВИЙ, КЛОПІТЛИ́ВИЙ, ПИ́ЛЬНИЙ, УВА́ЖНИЙ, ДБА́ЛИЙрозм., ДБА́ЙНИЙдіал.; БЕ́РЕЖНИЙ, КУКІ́БЛИВИЙдіал., КУКІ́БНИЙдіал., ПАЗОВИ́ТИЙдіал., ПОКЛА́ДНИЙдіал. (який уміє берегти, зберігати щось). Із поля дівчина утомлена прийшла І, хоч вечеряти дбайлива кличе мати, За сапку - і в квітник (М. Рильський); Видатний майстер російського театру [К. С. Станіславський] завжди був уважним і турботливим другом українського мистецтва (А. Бучма); Ні, це були не ті жінки, яких вона звикла бачити все своє життя, - клопітливих трудівниць, добросердечних господинь... Це були ув’язнені (Ю. Збанацький); Онися дуже любила своїх онуків і гляділа їх як найпильніша нянька (І. Нечуй-Левицький); Сувора [тітка] і, здається, сухувата. Але уважна, сердечна, мов рідна мати (А. Хижняк); Хто дбалий, той до всього здалий (І. Франко); [Руфін:] Вона пішла по лікаря для мене. [Круста:] Яке-то щастя мати жінку дбайну! (Леся Українка); Кукібна молодиця (Словник Б. Грінченка); Він був покладний і запопадний чоловік, але був крутий на вдачу (І. Нечуй-Левицький).