-1-
прислівник
незмінювана словникова одиниця

Словник синонімів

БА́ЙДУ́ЖЕ (у знач. предик. - не має значення, неважливо), БАЙДУ́ЖКИрозм., ОДНА́КОВО, ВСЕ ОДНО́[УСЕ́ ОДНО́], ДАРМА́розм., НЕВА́ЖНОрозм., СІ́ЛЬКІСЬ[СІ́ЛЬКОСЬ]заст., ЧХА́ТИпідсил. розм.,НАЧХА́ТИ підсил. розм.,ПЛЮВА́ТИпідсил. розм., НАПЛЮВА́ТИпідсил. розм.;НІЧО́ГОрозм. (не заважає, не має значення). Байдуже, хто говорить (М. Коцюбинський); - Не холодно, Блаженко? - питається старший лейтенант. - Байдужки (О. Гончар); - А хіба тобі не однаково, в якій бригаді працювати? - дивується Петро Іванович (М. Ю. Тарновський); Мені все одно, що воно там написано, бо я його незугарна прочитати (І. Нечуй-Левицький); Настрій у мене був піднесений, хоч сани і не чекали мене біля двору. Дарма, якось доберусь (О. Гуреїв); - Та звідки ви взяли? - Гудзій розвів руками. - Неважно (А. Головко); - Хоч, може, і не буду більше членствувати, та сількісь: Веселий Кут у дві тисячі десятин хоч кого заспокоїть навіки (Панас Мирний); - Треба знати, з ким ведешся. Ви думали, чим мені сподобалися? Що професор? Начхати! (П. Загребельний); - Це, знаєте, зовсім не входить в наші плани. Будь інший час - тоді що! Наплювать (Г. Хоткевич); Йому нічого, а Маланці горе велике (М. Коцюбинський).
БА́ЙДУ́ЖЕ (у знач. предик., кому до кого-чого - не цікавить, не обходить кого-небудь щось), БАЙДУ́ЖКИрозм., ДАРМА́розм.А сволок - все йому байдуже, Усе дарма, чого тужить (Л. Глібов); Досадно й на свекруху, що їй все байдужки, .. сидить, наче нічого нема (Грицько Григоренко).
БЕЗПЛА́ТНО (не платячи або не одержуючи грошей за що-небудь), БЕЗКОШТО́ВНО, ДА́РОМрозм., ЗАДА́РМА́розм., ЗАДА́РОМрозм., ДАРМА́розм.рідше,ДАРЕ́МНОрозм. рідше,ДУ́РНОрозм., ЗАДУ́РНОрозм., ЗА СПАСИ́БІрозм., ЗА ТА́К[ГРО́ШЕЙ]розм.; БЕЗОПЛА́ТНО (без оплати); НА ДУРНИ́ЧКУ[ДУРНИ́ЦЮ]розм., НА ДУРНЯ́К[НА ДУРНЯКА́]розм. (за чий-небудь рахунок). Порозвішували ми скрізь об’яви, що в неділю відбудеться перша в селі вистава і що безплатно (Є. Кравченко); - Я дам кожному казахові, хто схоче, на деякий час зовсім безкоштовно коней і худобу (О. Донченко); - Видно, що якби ви зварили в себе дома кисіль із магазинного сушняку, то так би не лигали, як тепер, баришня. Бо там воно гроші коштує, а в нас даром (Григорій Тютюнник); Хата будувалася швидко. Гоблик купив у циган вальки, за дерево заплатив на корені, а люди задарма зрубали, потесали і додому привезли (М. Томчаній); [Юда:] Дурень той або злочинець, хто дарма віддає. Хто ж продає, то значить, що йому потрібні гроші (Леся Українка); Дворових теж задобрив [Гамзенко]: наділив їх даремно огородами, аби проживали два роки у його, аби доглядали худоби (Панас Мирний); Не бажаючи дурно їсти хліб, Дикун поволі втягувався в роботу (С. Добровольський); Справді, - міркую, - чого я тут досиджуся? Робити на Мошка задурно завше маю час (І. Франко); [Денис:] Чорта з два я їх [ховрахів] ловитиму за спасибі! (М. Кропивницький); Працювати безоплатно; - Тоді вже ніхто не дуритиме Сагайдачного і на дурничку не житиме на його землі (З. Тулуб); - Отак-то ти нас обвів, дядьку? - обізвався до його Лушня.. - На дурницю, кажеш, хліб возиш? (Панас Мирний); Слухають дядьки чудернацьку мову Василіу (де ж це видано, щоб людина відмовлялася випити на дурняк!), похитують головами (М. Чабанівський).
ДАРЕ́МНО[ДАРЕ́МНЕрідше] (без сподіваних наслідків), ДАРМА́[ДА́РМАрідше][ДА́РМОрідше], МА́РНО[МА́РНЕ], БЕЗПЛІ́ДНО, БЕЗРЕЗУЛЬТА́ТНО, БЕЗУСПІ́ШНО, ТАКрозм., ДА́РОМрозм., ЗАДА́РОМрозм., НАДАРЕ́МНО[НАДАРЕ́МНЕ]розм., ДУ́РНОрозм., ДУРНІ́СІНЬКОпідсил. розм., ЗАДА́РМА[ЗАДА́РМО]розм., НАДА́РМА[НАДА́РМО]розм., НАМА́РНО[НАМА́РНЕ]розм., ПО-ДУРНО́МУрозм., ПУ́СТОрозм., ПО-ПУСТО́МУрозм., ШКОДА́розм., БЕЗ ПУТТЯ́розм., БЕЗ ТО́ЛКУрозм., ДУРНИ́ЦЕЮрозм., ЗА́ЙВОрозм., ВСУ́Єзаст. книжн., ГА́РМА-ДА́РМАдіал., ЗДА́РМАдіал.Скілько літ вона билася, скілько утрат понесла - і все марно, все даремно... (Панас Мирний); Праця не згине між людьми даремне: Сонце засвітить колись (Б. Грінченко); Дарма щоніч дівчинонька Його виглядає. Не вернеться чорнобривий Та й не привітає (Т. Шевченко); Ніщо не гине в світі духа марно, що творить дух, як у природі не щезає дармо найменший рух (Уляна Кравченко); - Не будемо дурно гаяти часу, Ахмете, бо ніхто не поверне безплідно втрачених хвилин (З. Тулуб); Два роки Яновський безрезультатно оббивав пороги губернаторства й суду, доводячи незаконність дій князівських посіпак (С. Добровольський); Стоїть [Печений] перед люстром, намагається зав’язати краватку, але безуспішно (О. Підсуха); Може, знов у ліжко покладуть [лікарі] на довгий час, а вже мені так не минеться (Леся Українка); І вже на кухні говорила, зітхаючи під брязкіт скла: Невже я даром наварила, невже даремно напекла? (І. Гончаренко); Лихо! Згину я задаром! (В. Самійленко); Треба поспішати, бо інакше вся розвідка надаремне (М. Трублаїні); - Ти, Гризельдо, дурнісінько сердишся на мене (І. Нечуй-Левицький); - Ти думаєш, я задарма чоботи бив (П. Панч); Крикнула [Леся], да задармо. Розбишаки тільки зглянулись та всміхнулись міжсобою (П. Куліш); Крізь спорожнілий Збараж навзаводи мчали козацькі полки до Львова, а поруч, витрачаючи надарма своїх воїнів, не відставав Тугай-бей (Р. Іваничук); Ой заридала моя гітара... Хочу утішить - надармо, хочу утишить - намарно (переклад М. Лукаша); Усі намагання тьоті Тосі помирити дівчат пішли намарне (В. Козаченко); Життя нам дається справді тільки раз - зовсім не для того, звичайно, щоб прогайнувати його по-дурному! (М. Рильський); - Хлопці, ану не сидіть пусто, бо час дорогий! (І. Чендей); - Не слухайся тих, що по-пустому геройствують (О. Гончар); Ми й доби й тижні погубили в сій клятійтьмі, шкода їх і шукати! (Леся Українка); [Гнат:] Пропав зрадник! Так пропаде і Сава без пуття, без слави (І. Карпенко-Карий); - В ґрунт без толку зажене [жадюга] і своє життя, і життя дітей своїх (М. Стельмах); - І морено, й мучено нас - та все дурницею (Марко Вовчок); Як добре, Земле наша не мала, Що на тобі тривкі сліди лишили Не злодії, що крадуть уночі, А мудрі ратаї та сівачі З ногами чулими, що не ступали зайво (В. Мисик); Я сам, як бачиш, марне, всує, Я сам занівечив свій вік (Т. Шевченко); Причепився гарма-дарма, задивився, що я гарна (пісня); Сон, що сниться у неділю рано, Зроду-звіку не минає здарма (Леся Українка).