-1-
іменник жіночого роду

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний дани́на дани́ни
родовий дани́ни дани́н
давальний дани́ні дани́нам
знахідний дани́ну дани́ни
орудний дани́ною дани́нами
місцевий на/у дани́ні на/у дани́нах
кличний дани́но* дани́ни*

Словник синонімів

ДАНИ́НА (найдавніша форма оподаткування населення), ДАНЬ, ЯСА́заст.; ОРДИ́НЩИНА (податок, який збирала орда на завойованих нею землях); ЯСА́К (податок, який платили в Московській Русі й царській Росії народи Поволжя і Сибіру). Князеві належить данина для прокорму дружин і челяді, для виплати Києву й утримання княжого двору (П. Загребельний); Колись був у Києві князь-лицар і був коло Києва змій, і щороку посилали йому дань: давали або молодого парубка, або дівчину (казка).
ПОВА́ГА (почуття, ставлення до когось, чогось, яке ґрунтується на визнанні його заслуг, позитивних якостей тощо; вияв такого почуття), ПОВАЖА́ННЯ, ПОША́НА, ША́НА, ШАНУВА́ННЯ, УШАНУВА́ННЯ[ВШАНУВА́ННЯ], ШАНО́БА, ПРИЗНА́ННЯ, РЕСПЕ́КТ[РЕШПЕ́КТ]заст., ПОШАНУВА́ННЯ[ПОШАНОВАННЯ]заст., ПОШАНО́ВОК[ПОШАНІ́ВОК]заст., ПОШАНО́БАзаст.,ЗГЛЯДЬдіал.; БЛАГОГОВІ́ННЯкнижн., ПІЄТЕ́Ткнижн., ПОКЛОНІ́ННЯкнижн., ПРЕКЛОНІ́ННЯзаст., книжн. (глибока повага); ДАНИ́НА, УВА́ГАзаст. (вияв такого почуття). Насторогу в одних, щиру повагу й захоплення в інших викликає батькове ім’я. Знають його по всіх довколишніх селах, відоме воно по Пслу і по Хоролу (О. Гончар); Хоч не маю приємності знати Вас особисто, проте відчуваю живу симпатію до Вас і правдиве поважання до людини, що свій час, свої сили і своє здоров’я оддає для спільного і дорогого нам діла (М. Коцюбинський); Він завжди мав якусь таку внутрішню пошану до книжок і до тих, хто вміє ті книжки читати. Йому це здавалося верхом людської премудрості (Г. Хоткевич); До Андрія Платоновича Серьога ставився з особливою шаною. - Всяких я бачив секретарів, а цей, Лебединець, не такий, як усі (І. Цюпа); В старі галереї, схожі На кафедральні собори, Входять новоприбулі - Древньої Гани майстри. І з мовчазним шануванням Їм воротар відчиняє Ґратчасті високі двері Й низький віддає уклін (В. Мисик); Дівчина, котру вона раз на все бажала зігнорувати в своїм житті, тішилася, мов наперекір, де б вона й не поступила, щирою симпатією й ушануванням (О. Кобилянська); [Аецій Панса:] Тебе, Руфіне, слава, шаноба людська вабить (Леся Українка); Звільна здобув він собі признання і пошану у селян (І. Франко); Вже не мали яничари респекту перед великим візиром (Р. Іваничук); [Василь:] Високоповажні панове! Дуже велике пошанування робите ви мені, називаючи мене батьком нової літературної школи (В. Самійленко); [Чопорій:] Правда й тому, що якби не я, то і моєму Іванові не було б такого пошановку та поважання! (М. Кропивницький); Шануй кожного, то будуть люде зглядь мати (Словник Б. Грінченка); Так сидять вони в півтемряві, дівчина біля ніг жінки, на яку вона дивиться з благоговінням (І. Кочерга); Я виріс в оточенні, де з безмежним пієтетом промовлялися імена Пушкіна, Лермонтова (М. Рильський); Попервах Маріїне ставлення до Лепажа - це поклоніння кумиру (М. Слабошпицький); Обеліск, який гордо піднявся над площею Перемоги [у Києві], - це данина пам’яті величного подвигу захисників і визволителів Києва (з газети); В сім’ї Кільчевських Сірко був бажаним гостем. Особливу увагу йому приділяла Євдокія Іванівна (І. Сенченко).

Словник фразеологізмів

віддава́ти / відда́ти дани́ну (дань). 1. кому, чому. Належно оцінювати, визнавати значення, важливість і т. ін. кого-, чого-небудь. Доволі! Доволі! Ми всі віддавали Віддаленій молодості данину, Ми всі відчували, як змореним чвалом Вона відлітала в сумну далину (Л. Первомайський); Шахай похвалив прекрасного коня, що вартий більш за іншого чоловіка, а Остюк, віддаючи дань красі й бігові четвероногого друга, хотів щиро вилаятись із цього, але вчасно прикусив язика (Ю. Яновський); — Тільки ж ми по-справжньому віддаймо данину старанням мого старого. Не може людина повітрям жити (Іван Ле); // чого. Відповідно цінуючи, шануючи кого-, що-небудь, виявляти своє ставлення. Щиру данину поваги віддавали Івану Петровичу Котляревському декабристи і Герцен (З журналу); Десятки разів бував [Синявін] в Узгені й не міг відмовити собі віддати данину поваги цьому свідкові древніх віків [мінаретові] (Іван Ле).

2. чому. Приділяти належну увагу чому-небудь, робити що-небудь об’єктом уваги. Пісня віддавала дань романтичній привабливій постаті народного героя... (Я. Качура); Він поспішав разом з синами віддати данину захопленню прекрасним (О. Полторацький); Питанням стилю і майстерності письменника [М. Стельмаха] щедру данину віддали і В. Бєляєв.., і П. Колесник (З журналу).

3. чому. Наслідувати що-небудь, захоплюватися чимсь відповідно до поширених у певний час поглядів, уподобань і т. ін. Але, незважаючи на те, що цею [цією] повістю Франко оддав данину тодішній літературній школі, ми бачимо в ній вже й соціальні мотиви (М. Коцюбинський); В свій час віддавши данину символічно-абстрактній, філософсько-невиразній поезії, вже в книзі “Плуг” він [П. Тичина] виступив як поет-громадянин (А. Малишко).

4. чому. Брати участь у чому-небудь. — Вона [дочка] у вас надзвичайно добра: як ніхто віддає данину нашій складній роботі, допомагає як може (З журналу); Був ще двічі поранений — віддав свою данину всесвітній бійні Андрій-столяр (Є. Кротевич).

віддава́ти / відда́ти дани́ну (дань). 1. кому, чому. Належно оцінювати, визнавати значення, важливість і т. ін. кого-, чого-небудь. Доволі! Доволі! Ми всі віддавали Віддаленій молодості данину, Ми всі відчували, як змореним чвалом Вона відлітала в сумну далину (Л. Первомайський); Шахай похвалив прекрасного коня, що вартий більш за іншого чоловіка, а Остюк, віддаючи дань красі й бігові четвероногого друга, хотів щиро вилаятись із цього, але вчасно прикусив язика (Ю. Яновський); — Тільки ж ми по-справжньому віддаймо данину старанням мого старого. Не може людина повітрям жити (Іван Ле); // чого. Відповідно цінуючи, шануючи кого-, що-небудь, виявляти своє ставлення. Щиру данину поваги віддавали Івану Петровичу Котляревському декабристи і Герцен (З журналу); Десятки разів бував [Синявін] в Узгені й не міг відмовити собі віддати данину поваги цьому свідкові древніх віків [мінаретові] (Іван Ле).

2. чому. Приділяти належну увагу чому-небудь, робити що-небудь об’єктом уваги. Пісня віддавала дань романтичній привабливій постаті народного героя... (Я. Качура); Він поспішав разом з синами віддати данину захопленню прекрасним (О. Полторацький); Питанням стилю і майстерності письменника [М. Стельмаха] щедру данину віддали і В. Бєляєв.., і П. Колесник (З журналу).

3. чому. Наслідувати що-небудь, захоплюватися чимсь відповідно до поширених у певний час поглядів, уподобань і т. ін. Але, незважаючи на те, що цею [цією] повістю Франко оддав данину тодішній літературній школі, ми бачимо в ній вже й соціальні мотиви (М. Коцюбинський); В свій час віддавши данину символічно-абстрактній, філософсько-невиразній поезії, вже в книзі “Плуг” він [П. Тичина] виступив як поет-громадянин (А. Малишко).

4. чому. Брати участь у чому-небудь. — Вона [дочка] у вас надзвичайно добра: як ніхто віддає данину нашій складній роботі, допомагає як може (З журналу); Був ще двічі поранений — віддав свою данину всесвітній бійні Андрій-столяр (Є. Кротевич).

спла́чувати / сплати́ти дань (дани́ну) кому, чому. Високо, належним чином оцінювати кого-, що-небудь. — Не картайте себе,— сказала Ірен.— Це просто данина молодості, яку ми всі так чи так сплачуємо (В. Підмогильний); Ну, от і добре. Музі дань сплатив я (М. Рильський);

спла́чувати / сплати́ти дань (дани́ну) кому, чому. Високо, належним чином оцінювати кого-, що-небудь. — Не картайте себе,— сказала Ірен.— Це просто данина молодості, яку ми всі так чи так сплачуємо (В. Підмогильний); Ну, от і добре. Музі дань сплатив я (М. Рильський);