давучий 1 значення

-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний даву́чий даву́ча даву́че даву́чі
родовий даву́чого даву́чої даву́чого даву́чих
давальний даву́чому даву́чій даву́чому даву́чим
знахідний даву́чий, даву́чого даву́чу даву́че даву́чі, даву́чих
орудний даву́чим даву́чою даву́чим даву́чими
місцевий на/у даву́чому, даву́чім на/у даву́чій на/у даву́чому, даву́чім на/у даву́чих