давлючий 1 значення

-1-
прикметник
[розм.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний давлю́чий давлю́ча давлю́че давлю́чі
родовий давлю́чого давлю́чої давлю́чого давлю́чих
давальний давлю́чому давлю́чій давлю́чому давлю́чим
знахідний давлю́чий, давлю́чого давлю́чу давлю́че давлю́чі, давлю́чих
орудний давлю́чим давлю́чою давлю́чим давлю́чими
місцевий на/у давлю́чому, давлю́чім на/у давлю́чій на/у давлю́чому, давлю́чім на/у давлю́чих