давитися 1 значень

-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив дави́тися, дави́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   даві́мося, даві́мось, даві́мся
2 особа дави́ся, дави́сь даві́ться
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа дави́тимуся, дави́тимусь дави́тимемося, дави́тимемось, дави́тимемся
2 особа дави́тимешся дави́тиметеся, дави́тиметесь
3 особа дави́тиметься дави́тимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа давлю́ся, давлю́сь да́вимося, да́вимось, да́вимся
2 особа да́вишся да́витеся, да́витесь
3 особа да́виться да́вляться
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
да́влячись
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. дави́вся, дави́всь дави́лися, дави́лись
жін. р. дави́лася, дави́лась
сер. р. дави́лося, дави́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
дави́вшись

Словник синонімів

I. ЗАДИХА́ТИСЯбез додатка і від чого, без чого (відчувати нестачу повітря від приступу кашлю, диму і т. ін.), ДУШИ́ТИСЯ, ЗАДУ́ШУВАТИСЯ, ДАВИ́ТИСЯперев. чим. - Док.: задихну́тися, задуши́тися, вдуши́тися[удуши́тися], подави́тися. Як душитись в продимленій теплушці чи в прокуреному вокзалі, хіба не краще пройтись по незнайомому місту (А. Головко).
ПОВІ́СИТИСЯ (позбавити себе життя перев. через повішення), ЗАДАВИ́ТИСЯ, УДАВИ́ТИСЯ[ВДАВИ́ТИСЯ]розм., ЗАВІ́СИТИСЯдіал., ПОВІ́ШАТИСЯдіал. - Недок.: ві́шатися, дави́тися, зада́влюватисярідко.Коли мишей боїшся, На воротях повісся, Ізгинь, пропади, А до мене не ходи!.. (пісня); Задавлюється [Антей] струною і падає мертвий край Неріси (Леся Українка); - Коли її не достану, то або утоплюсь, або удавлюсь, або світ за очима піду... (Г. Квітка-Основ’яненко); - Таж ваша Марія завіситися хоче! З мотузкою на шиї бачили (П. Панч).

Словник фразеологізмів

дави́тися слізьми́ (сльоза́ми, пла́чем і т. ін.). Гірко, невтішно плакати, марно намагаючись стримуватися, тамувати плач. Параска Тихонівна, давлячись слізьми, кусала подушку (Ю. Яновський); — Кинь, Іваночку, свою думку,— давилась плачем і одночасно намагалася стримати сльози [Ганна].— Невже ти душогубом станеш? (М. Стельмах).

дави́тися слізьми́ (сльоза́ми, пла́чем і т. ін.). Гірко, невтішно плакати, марно намагаючись стримуватися, тамувати плач. Параска Тихонівна, давлячись слізьми, кусала подушку (Ю. Яновський); — Кинь, Іваночку, свою думку,— давилась плачем і одночасно намагалася стримати сльози [Ганна].— Невже ти душогубом станеш? (М. Стельмах).

дави́тися слізьми́ (сльоза́ми, пла́чем і т. ін.). Гірко, невтішно плакати, марно намагаючись стримуватися, тамувати плач. Параска Тихонівна, давлячись слізьми, кусала подушку (Ю. Яновський); — Кинь, Іваночку, свою думку,— давилась плачем і одночасно намагалася стримати сльози [Ганна].— Невже ти душогубом станеш? (М. Стельмах).

дави́тися смі́хом (від смі́ху, від ре́готу і т. ін.). Безуспішно намагатися стримувати сміх. Женя пирснула, давлячись сміхом (Л. Смілянський); Чохов схопив зубами рукав гімнастьорки [гімнастерки], давився від сміху, дивлячись, як Чумаченко .. борониться від діда (Григорій Тютюнник); Сміх [тещі] був роблений, сухий, з якимись істеричними вилясками. Степан ладен був заткнути їй горло, щоб ущухло оте лящання, а вона давилася від реготу і заливалася, заливалася (П. Загребельний).