-1-
іменник жіночого роду
[розм.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний гілля́ка гілля́ки
родовий гілля́ки гілля́к
давальний гілля́ці гілля́кам
знахідний гілля́ку гілля́ки
орудний гілля́кою гілля́ками
місцевий на/у гілля́ці на/у гілля́ках
кличний гілля́ко* гілля́ки*

Словник синонімів

ГІЛЛЯ́КА (великий відросток від стовбура дерева), ГІЛЛЯ́, ГАЛУ́ЗА, СУК, КОНА́Рперев. мн., діал.Стовбур.. був низький, і перша гілляка відходила од нього за півтора метри від ґрунту (І. Сенченко); Загинув ти, - взяла своє недоля, - мов одірвалась вітка від гіллі (П. Грабовський); Він не варт сухої галузи, аби го [його] на ній завісити (прислів’я); З сука на сук стрибає, свище бурундук (І. Гончаренко); Крім шуму бурі, що термосила могутніми конарами дуба, не чути було нічого (І. Франко).

Словник фразеологізмів

пови́снути на гілля́ці (на вербі́). 1. Заподіяти собі смерть; повіситися. [Домаха:] Коли б одна була, може б у річку кинулася або повисла на гілляці; а тепер мушу жити, хоч важко..! (М. Кропивницький); Коли б повиснув на вербі котрийсь з Мартинчуків чи Загайчиків, то й дитина вказала б пальцем на Аркадія як морального призвідцю злочину (Ірина Вільде).

2. Бути страченим через повішення. — А ти забула, що я давно на смерть вирокований [приречений], що коли б упіймали зараз, то вже завтра, може, повис би на гілляці (В. Гжицький).