гідність 1 значень

-1-
іменник жіночого роду

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний гі́дність  
родовий гі́дності  
давальний гі́дності  
знахідний гі́дність  
орудний гі́дністю  
місцевий на/у гі́дності  
кличний гі́дносте*  

Словник синонімів

ГІ́ДНІСТЬ (усвідомлення свого значення, перев. громадського), ДОСТО́ЇНСТВО, ДОСТО́ЙНІСТЬ, ГО́РДІСТЬ, САМОПОВА́ГА, ГО́НОРрозм. (перев. перебільшена). Ходив Антон за плугом з почуттям високої гідності хлібороба (С. Чорнобривець); Побачивши штабну "Волгу", генерал-майор Пряхін спочатку пішов їй назустріч, але роздумав і спинився. Сповнений достоїнства й самоповаги (Л. Дмитерко); Говорив [Неважук] про те.., як мужик.. не шанує в собі людської достойності: коли купує що, то просить купця, немов жебрак, а коли продає, то так само (Лесь Мартович); Він почув гордість, самоповагу, наче не панич Льольо, а сам він оживить мертві стіни сахарні (М. Коцюбинський); Гонор такий, що куди тобі! (М. Номис). - Пор. 1. го́рдість.
ГО́РДІСТЬ (почуття особистої гідності, самоповаги), ГО́РДОЩІ, ГОРДОВИ́ТІСТЬ, ГО́НОРрозм., ГОРДИ́НЯзаст., ПИХА́заст.Коли Вірунька після прохідної вступає на територію заводу.., вона почуває гордість у душі (О. Гончар); Хто гордощі вложив мені у серце? Хто дав мені одваги меч двосічний? (Леся Українка); До Шаблія повернулися і його гордовитість, і самоповага, і всі ті душевні якості, які він придбав за останні роки (Д. Бедзик); - Вона бідна дівчина, але, як бачите, не жадібна до подарунків. Вона має гонор, дійсний гонор (Л. Яновська); Нема кінця моїй гордині за пращурів, за прадідів, за всіх, хто спить над Альбою моєю нині, хто за німецьким Одером поліг (В. Швець); Втішалася обрана Богом мати, Сповнялась материнської пихи, Святої гордості, що кожна мати має, Як на руках своє дитя тримає (Леся Українка). - Пор. гі́дність.

Словник антонімів

ДОСТОЙНИЙ НЕГІДНИЙ
Який своєю роллю, своїм значенням у суспільстві цілком відповідає кому-н., чому-н., гідний. Який своєю роллю, своїм значенням, своєю поведінкою цілком не відповідає кому-, чому-н., недостойний.
Достойні ~  негідні діти, дочки, сини кого-н., чого-н. (своїх батьків, батьківщини, народу). Достойний, а, е ~  негідний, а, е вчинок, дитя, дочка, зміна, пара, послідовник, потомок, предок, продовжувач чого-н., кого-н., противник, учень; такого звання, називатися ким-н. (дочкою, сином). Бути, залишатися, почуватися, уважатися, стати достойним ~  недостойним кого-, чого-н. Вповні, зовсім, цілком достойний ~  негідний чого-н. Достойні ~  негідні одне одного.
Робіть у вашому житті все тільки так, щоб бути достойними людьми. Негідні вчинки завжди будуть засуджені (З газет).
Гідний ~недостойний, гідність ~ недостойність, достойно ~недостойно, достоїнство ~недостойність; достоїнство ~ вада

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний гі́дність  
родовий гі́дності  
давальний гі́дності  
знахідний гі́дність  
орудний гі́дністю  
місцевий на/у гі́дності  
кличний гі́дносте*  

Словник синонімів

ГІ́ДНІСТЬ (усвідомлення свого значення, перев. громадського), ДОСТО́ЇНСТВО, ДОСТО́ЙНІСТЬ, ГО́РДІСТЬ, САМОПОВА́ГА, ГО́НОРрозм. (перев. перебільшена). Ходив Антон за плугом з почуттям високої гідності хлібороба (С. Чорнобривець); Побачивши штабну "Волгу", генерал-майор Пряхін спочатку пішов їй назустріч, але роздумав і спинився. Сповнений достоїнства й самоповаги (Л. Дмитерко); Говорив [Неважук] про те.., як мужик.. не шанує в собі людської достойності: коли купує що, то просить купця, немов жебрак, а коли продає, то так само (Лесь Мартович); Він почув гордість, самоповагу, наче не панич Льольо, а сам він оживить мертві стіни сахарні (М. Коцюбинський); Гонор такий, що куди тобі! (М. Номис). - Пор. 1. го́рдість.
ГО́РДІСТЬ (почуття особистої гідності, самоповаги), ГО́РДОЩІ, ГОРДОВИ́ТІСТЬ, ГО́НОРрозм., ГОРДИ́НЯзаст., ПИХА́заст.Коли Вірунька після прохідної вступає на територію заводу.., вона почуває гордість у душі (О. Гончар); Хто гордощі вложив мені у серце? Хто дав мені одваги меч двосічний? (Леся Українка); До Шаблія повернулися і його гордовитість, і самоповага, і всі ті душевні якості, які він придбав за останні роки (Д. Бедзик); - Вона бідна дівчина, але, як бачите, не жадібна до подарунків. Вона має гонор, дійсний гонор (Л. Яновська); Нема кінця моїй гордині за пращурів, за прадідів, за всіх, хто спить над Альбою моєю нині, хто за німецьким Одером поліг (В. Швець); Втішалася обрана Богом мати, Сповнялась материнської пихи, Святої гордості, що кожна мати має, Як на руках своє дитя тримає (Леся Українка). - Пор. гі́дність.

Словник антонімів

ДОСТОЙНИЙ НЕГІДНИЙ
Який своєю роллю, своїм значенням у суспільстві цілком відповідає кому-н., чому-н., гідний. Який своєю роллю, своїм значенням, своєю поведінкою цілком не відповідає кому-, чому-н., недостойний.
Достойні ~  негідні діти, дочки, сини кого-н., чого-н. (своїх батьків, батьківщини, народу). Достойний, а, е ~  негідний, а, е вчинок, дитя, дочка, зміна, пара, послідовник, потомок, предок, продовжувач чого-н., кого-н., противник, учень; такого звання, називатися ким-н. (дочкою, сином). Бути, залишатися, почуватися, уважатися, стати достойним ~  недостойним кого-, чого-н. Вповні, зовсім, цілком достойний ~  негідний чого-н. Достойні ~  негідні одне одного.
Робіть у вашому житті все тільки так, щоб бути достойними людьми. Негідні вчинки завжди будуть засуджені (З газет).
Гідний ~недостойний, гідність ~ недостойність, достойно ~недостойно, достоїнство ~недостойність; достоїнство ~ вада