ВЕ́ЛЕТЕНЬ (людина або істота, що виділяється серед інших дуже великим зростом), ВЕ́ЛЕТ, БОГАТИ́Р, ГІГА́НТпідсил.,КОЛО́Спідсил., ВЕРСТВА́[ВЕРСТА́], ДИ́ЛДАфам.; ОДОРО́БЛОрозм.,ОДОРО́БАЛОрозм. (перев. про високу незграбну людину). Всі.. були вони [брати] велетні - в батька, і голови їх було видно понад юрбою (Ю. Смолич); В чистім полі під вербою Поліг велет головою (П. Грабовський); Вусатий богатир [сом].. любить закапелки (О. Донченко); Залізні руки турка гнули залізні перила, коли він настирливо вдивлявся в горизонт, ведучи закованого в панцир гіганта (Ю. Яновський); Се був хлопець величезного росту, плечі як двері, ..правдивий колос (І. Франко); Савка.. такий сухий, високий, верстою дражнили (М. Коцюбинський); То був високий під стелю дилда (М. Шеремет); - Насилу повертається оте одоробало по хаті (І. Нечуй-Левицький). - Пор. II. 1. грома́да.

ВЕ́ЛЕТЕНЬ (той, хто зробив або робить щось надзвичайне, що вимагає великих здібностей, праці, мужності; людина, надзвичайно видатна в певній галузі), ВЕ́ЛЕТ, ГІГА́НТ, ТИТА́Н. Роди нам, земле, юних серцем, о земле, велетнів роди! (П. Тичина); У мистецьких поглядах велетня української дожовтневої драматургії та театру [І. Карпенка-Карого] відчуваються впливи Т. Шевченка, М. Гоголя, О. Островського (з журналу); Велет із невичерпною енергією, богатир волі, мислі й духу, він [Франко].. все далі йшов, вперед все далі (П. Тичина); Він уявляв себе гігантом думки; Величний хвилюючий образ Т. Г. Шевченка - титана поетичного слова, філософської мислі та революційної дії (з журналу).