-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний гордови́тий гордови́та гордови́те гордови́ті
родовий гордови́того гордови́тої гордови́того гордови́тих
давальний гордови́тому гордови́тій гордови́тому гордови́тим
знахідний гордови́тий, гордови́того гордови́ту гордови́те гордови́ті, гордови́тих
орудний гордови́тим гордови́тою гордови́тим гордови́тими
місцевий на/у гордови́тому, гордови́тім на/у гордови́тій на/у гордови́тому, гордови́тім на/у гордови́тих

Словник синонімів

ГО́РДИЙ (сповнений самоповаги; який виражає особисту гідність), ГОРДОВИ́ТИЙ, АМБІ́ТНИЙ, ГОРДІВЛИ́ВИЙ, ГОРДЛИ́ВИЙ, ДУ́МНИЙ, ДУМЛИ́ВИЙ, ЧИ́ННИЙрозм. (сповнений почуття власної гідності). - Ти не знаєш козацьку вдачу - гордий народ! (С. Васильченко); Гордий погляд;- В тобі нема ні кришки гордощів.. Пані повинна бути гордовита, поважна (І. Нечуй-Левицький); Гордовита поза; І сам Карпо Цар, дарма, що був амбітний і гонористий, - раптом став благати Василя Івановича (Ю. Яновський); - Мій брат Лука теж був поет і романтик, - в голосі Степана зазвучали гордливі нотки (І. Волошин); - Чого ж ти така думна? чого погорджаєш поповичами? (А. Свидницький); Де полягла козацькая голова думлива, Виріс там будяк колючий та глуха кропива (Леся Українка).
ЗАРОЗУМІ́ЛИЙ (який тримається, поводиться гордовито, самовпевнено, вважаючи себе в чомусь вищим від інших), ГО́РДИЙ, ГОРДОВИ́ТИЙ, ПОГО́РДЛИВИЙ, ПОГО́РДИЙ, БУНДЮ́ЧНИЙпідсил., ПИХА́ТИЙпідсил., ПИ́ШНИЙпідсил., ЧВАНЛИ́ВИЙпідсил., СПЕСИ́ВИЙпідсил. рідко, ГОНОРОВИ́ТИЙрозм., ГОНОРИ́СТИЙрозм., ГОНОРО́ВИЙрозм., ПИНДЮ́ЧНИЙпідсил. розм., ПИНДЮ́ЧЛИВИЙпідсил. розм., ПИХОВИ́ТИЙпідсил. розм., ЧВАНЬКУВА́ТИЙ[ЧВАНЬКОВИ́ТИЙ]підсил. розм., ФАНАБЕ́РИСТИЙпідсил. розм., ВИСОКОДУ́МНИЙкнижн., ГОНО́РНИЙрідко, МАРНОЛЮ́БНИЙрідко, МАРНОСЛА́ВНИЙрідко, ПИХЛИ́ВИЙпідсил. рідко, ПИХУВА́ТИЙпідсил. рідше,БУ́ТНИЙдіал., КОКО́ШНИЙдіал., ФУДУ́ЛЬНИЙдіал.; ЗАЗНА́ЙКУВАТИЙ (який став вважати себе в чомусь вищим від інших); НАБУНДЮ́ЧЕНИЙ, НАДУ́ТИЙрозм., НАПИНДЮ́ЧЕНИЙрозм., НАПРИ́НДЖЕНИЙрозм. (який прибрав зарозумілого вигляду); ПАНОВИ́ТИЙ (який своєю зарозумілістю нагадує пана); НЕПРИСТУ́ПНИЙ, НЕДОСТУ́ПНИЙ, НЕДОСЯ́ЖНИЙ (до якого важко звертатися через гордовиту вдачу). - Панна Наталя трохи зарозуміла й розпещена дівчина, але в ґрунті речей добра (О. Кобилянська); Не вподобала й Мотря Явдохи. Вона здалася їй гордою, бундючною, недоступною (Панас Мирний); - Князь Єремія гордовитий, - зашепотіли кругом магнати та їх молоді сини, - не хоче признаватись до своїх давніх товаришів (І. Нечуй-Левицький); Окидала пари непривітним оком пихата, пишна Наталка Мамаєва (К. Гордієнко); Він був чванливий і пихатий, на Ціну зорив він крізь сміх (В. Сосюра); Ще в школі Оксана недолюблювала вродливу й гоноровиту Христю (Я. Гримайло); [Залєський:] Дивись ти, яка гонориста (В. Собко); Увійшло в хату оце пиховите цабе, розсілося - і давай хизуватися (О. Ковінька); Вона.. чванькувата - носочка й коцюбою не дістати - дивиться, наче зараз тебе з’їсть (Марко Вовчок); Єремія був найбагатіший за всіх магнатів, гордий та високодумний (І. Нечуй-Левицький); Пишна декорація ритуальної дії зачаровує лише бідних, темних людей. Пихливе панство не звертає на неї уваги (З. Тулуб); Вона була горда і бутна (О. Кобилянська); - Ото пан був! Фудульний пан.. То бувало не приступай (Остап Вишня); Він уже йшов, як завжди, поперед себе несучи свою пиху, напринджений та набундючений (О. Ільченко); З’явились дами, гарно повбирані, надуті, вдаючи з себе значних, навіть великих паній (І. Нечуй-Левицький); - Ватя чогось насупилась, чогось вдавала з себе неприступну велику паню (І. Нечуй-Левицький); Властолюбна королева Луїза, недавно горда і недосяжна, тепер щасливо посміхається (П. Кочура). - Пор. хвалькува́тий.

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний гордови́тий гордови́та гордови́те гордови́ті
родовий гордови́того гордови́тої гордови́того гордови́тих
давальний гордови́тому гордови́тій гордови́тому гордови́тим
знахідний гордови́тий, гордови́того гордови́ту гордови́те гордови́ті, гордови́тих
орудний гордови́тим гордови́тою гордови́тим гордови́тими
місцевий на/у гордови́тому, гордови́тім на/у гордови́тій на/у гордови́тому, гордови́тім на/у гордови́тих

Словник синонімів

ГО́РДИЙ (сповнений самоповаги; який виражає особисту гідність), ГОРДОВИ́ТИЙ, АМБІ́ТНИЙ, ГОРДІВЛИ́ВИЙ, ГОРДЛИ́ВИЙ, ДУ́МНИЙ, ДУМЛИ́ВИЙ, ЧИ́ННИЙрозм. (сповнений почуття власної гідності). - Ти не знаєш козацьку вдачу - гордий народ! (С. Васильченко); Гордий погляд;- В тобі нема ні кришки гордощів.. Пані повинна бути гордовита, поважна (І. Нечуй-Левицький); Гордовита поза; І сам Карпо Цар, дарма, що був амбітний і гонористий, - раптом став благати Василя Івановича (Ю. Яновський); - Мій брат Лука теж був поет і романтик, - в голосі Степана зазвучали гордливі нотки (І. Волошин); - Чого ж ти така думна? чого погорджаєш поповичами? (А. Свидницький); Де полягла козацькая голова думлива, Виріс там будяк колючий та глуха кропива (Леся Українка).
ЗАРОЗУМІ́ЛИЙ (який тримається, поводиться гордовито, самовпевнено, вважаючи себе в чомусь вищим від інших), ГО́РДИЙ, ГОРДОВИ́ТИЙ, ПОГО́РДЛИВИЙ, ПОГО́РДИЙ, БУНДЮ́ЧНИЙпідсил., ПИХА́ТИЙпідсил., ПИ́ШНИЙпідсил., ЧВАНЛИ́ВИЙпідсил., СПЕСИ́ВИЙпідсил. рідко, ГОНОРОВИ́ТИЙрозм., ГОНОРИ́СТИЙрозм., ГОНОРО́ВИЙрозм., ПИНДЮ́ЧНИЙпідсил. розм., ПИНДЮ́ЧЛИВИЙпідсил. розм., ПИХОВИ́ТИЙпідсил. розм., ЧВАНЬКУВА́ТИЙ[ЧВАНЬКОВИ́ТИЙ]підсил. розм., ФАНАБЕ́РИСТИЙпідсил. розм., ВИСОКОДУ́МНИЙкнижн., ГОНО́РНИЙрідко, МАРНОЛЮ́БНИЙрідко, МАРНОСЛА́ВНИЙрідко, ПИХЛИ́ВИЙпідсил. рідко, ПИХУВА́ТИЙпідсил. рідше,БУ́ТНИЙдіал., КОКО́ШНИЙдіал., ФУДУ́ЛЬНИЙдіал.; ЗАЗНА́ЙКУВАТИЙ (який став вважати себе в чомусь вищим від інших); НАБУНДЮ́ЧЕНИЙ, НАДУ́ТИЙрозм., НАПИНДЮ́ЧЕНИЙрозм., НАПРИ́НДЖЕНИЙрозм. (який прибрав зарозумілого вигляду); ПАНОВИ́ТИЙ (який своєю зарозумілістю нагадує пана); НЕПРИСТУ́ПНИЙ, НЕДОСТУ́ПНИЙ, НЕДОСЯ́ЖНИЙ (до якого важко звертатися через гордовиту вдачу). - Панна Наталя трохи зарозуміла й розпещена дівчина, але в ґрунті речей добра (О. Кобилянська); Не вподобала й Мотря Явдохи. Вона здалася їй гордою, бундючною, недоступною (Панас Мирний); - Князь Єремія гордовитий, - зашепотіли кругом магнати та їх молоді сини, - не хоче признаватись до своїх давніх товаришів (І. Нечуй-Левицький); Окидала пари непривітним оком пихата, пишна Наталка Мамаєва (К. Гордієнко); Він був чванливий і пихатий, на Ціну зорив він крізь сміх (В. Сосюра); Ще в школі Оксана недолюблювала вродливу й гоноровиту Христю (Я. Гримайло); [Залєський:] Дивись ти, яка гонориста (В. Собко); Увійшло в хату оце пиховите цабе, розсілося - і давай хизуватися (О. Ковінька); Вона.. чванькувата - носочка й коцюбою не дістати - дивиться, наче зараз тебе з’їсть (Марко Вовчок); Єремія був найбагатіший за всіх магнатів, гордий та високодумний (І. Нечуй-Левицький); Пишна декорація ритуальної дії зачаровує лише бідних, темних людей. Пихливе панство не звертає на неї уваги (З. Тулуб); Вона була горда і бутна (О. Кобилянська); - Ото пан був! Фудульний пан.. То бувало не приступай (Остап Вишня); Він уже йшов, як завжди, поперед себе несучи свою пиху, напринджений та набундючений (О. Ільченко); З’явились дами, гарно повбирані, надуті, вдаючи з себе значних, навіть великих паній (І. Нечуй-Левицький); - Ватя чогось насупилась, чогось вдавала з себе неприступну велику паню (І. Нечуй-Левицький); Властолюбна королева Луїза, недавно горда і недосяжна, тепер щасливо посміхається (П. Кочура). - Пор. хвалькува́тий.