гора 2

-1-
іменник жіночого роду
(населений пункт в Україні)

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний Го́ра  
родовий Го́ри  
давальний Го́рі  
знахідний Го́ру  
орудний Го́рою  
місцевий на/у Го́рі  
кличний Го́ро*  
-2-
іменник жіночого роду
* Але: дві, три, чотири гори́

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний Го́ра  
родовий Го́ри  
давальний Го́рі  
знахідний Го́ру  
орудний Го́рою  
місцевий на/у Го́рі  
кличний Го́ро*  

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний гора́ го́ри
родовий гори́ гір
давальний горі́ го́рам
знахідний го́ру го́ри
орудний горо́ю го́рами
місцевий на/у горі́ на/у го́рах
кличний го́ро* го́ри*

Словник синонімів

ВГО́РУ[УГО́РУ] (у напрямі до верхньої частини чого-небудь, у горішню частину чогось), НАГО́РУ, ВВЕРХ[УВЕ́РХ]рідко,ГО́РІдіал.Підбіг [Джмелик] до чорного дуба і.. спритно, мов кішка, видрався вгору (Григорій Тютюнник); Він приладнав її [драбину] до білосніжної колони і.. важко поліз угору (М. Стельмах); Він.. по запертих воротях виліз нагору, впав у двір (Ю. Яновський); Дід припинив коня, устав, одпустив черезсідельник і, сівши, помалу поїхав нагору (Панас Мирний); Щось лізе вверх по стовбуру До самого краю (Т. Шевченко); Іде Ольга горі селом (Ірина Вільде).
ГОРА́ (значне підвищення над навколишньою місцевістю), БЕ́СКИ́Д[БЕ́СКЕ́Д][БЕ́СКЕ́Т]діал.;КИЧЕ́РАдіал. (вкрита лісом, крім вершини); СКЕ́ЛЯ, СКЕЛИ́НАрідше (зі стрімкими схилами та гострими виступами); УЗГІ́Р’Я[ВЗГІ́Р’Я][ЗГІ́Р’Я] (невисока). Ближні гори зеленіють, А за ними - сині, А найдальші ледве мріють Снігом на вершині (М. Нагнибіда); Мов невидимая рука тут положила Границею отсії дві гори, Що високо до неба поздіймались, Один зелений бескид, другий - темний (Леся Українка); На крайньому бескеді стояло кілька смерек (Ю. Смолич); Мирно тим часом пливли кораблі по широкому полю.. І наближались уже до бескетів Сірен, до тих білих Скель лиховісних, засіяних густо кістьми мореходців (М. Зеров); Сонце поволі сховалося за кичеру (Є. Куртяк); Туман химерно окрива Серпанком чорним гори.. А скільки раз з оцих скелин, Освячених навіки, Героїв зборотих на згин Провадив меч владики (П. Грабовський); Ген-ген здіймалися зелені узгір’я, освітлені сонцем, ніби казкові собори (І. Цюпа); Перед нами на тому боці Росі вислалося на згір’ї.. село (С. Васильченко).
ГОРИ́ЩЕ (приміщення між стелею й покрівлею), ПІДДА́ШШЯрозм., ПІДдіал.,СТРИХдіал.,ГОРА́діал.,ПО́ДРА[ПО́ДРЯ]діал.Він заклопотано позирав на піддашшя: там, на горищі,.. кублилися його голуби (Ю. Смолич); Вилізла мати на під, щоб поглянути відти на ріку (О. Кобилянська); Вилізав [дід] на хатній стрих і скидав відти до сіней великі чоботиська (В. Стефаник); Купив чоботи, надів у неділю, а ті узяв да на гору закинув (Словник Б. Грінченка); Поставлені на подрі молодиці побачили .. монголів, і кілька стріл упало з дахових вікон на них (І. Франко).
КУ́ПА (велика кількість чогось складеного, насипаного в одному місці), ГОРА́підсил.,КУЧУГУ́РАрозм.,КУПИ́НАрозм.,ГУ́РАдіал.,СТРОПА́діал.;КАГА́Т (перев. овочів, прикритих зверху соломою, землею); БУРТ, БУ́РТАдіал. (картоплі, буряків, зерна тощо); НАВА́Л (щось накидане у великій кількості); НАГРОМА́ДЖЕННЯ (безладне скупчення чогось). Вони посунулись між купами руди та чавуновими скибами просто до машинного відділу (В. Підмогильний); На пристанях височіли гори кавунів і динь (В. Собко); З моря тягне легкий бриз, дзвенять хвилі, ліниво оплескуючи кучугуру сірих каменів (О. Левада); Біля нори м’ясоїда ми побачили купину сухого листя (М. Стельмах); Телячий лизень тут лежав; Ягни і до софорку кури, Печені різної три гури (І. Котляревський); Дівчата копали, обрізуючи гичку, і складали чистий буряк в кагати (В. Козаченко); На току лежали великі бурти зерна (з газети); Над басейном піднімалося нагромадження кам’яних брил (Л. Юхвід).

Словник фразеологізмів

не за гора́ми. 1. У найближчому майбутньому, незабаром, скоро. Вже й зима не за горами… (Панас Мирний); Ще й не нажився, здається, а вже шістдесят не за горами (М. Зарудний); Хліба вже скоро заколосяться. Не за горами — ось вже й косовиця (М. Понеділок).

2. На невеликій відстані; недалеко, близько. — Дзвеняче [село] хоч і не за горами, та все-таки за надцять кілометрів од Закриниччя (Є. Гуцало); Вже не за горами були передові сили німецької інтервенції (Л. Дмитерко). не за горо́ю. Питаю: — “Як ви доскочили такого огира?” — “Нам теє знати, батьку. Сідай да їдь собі з Богом: ляхи не за горою” (П. Куліш).

стоя́ти / ста́ти горо́ю за кого—що. Невідступно, всіма силами захищати, відстоювати кого-, що-небудь. — За народ горою стоїть [Тарас Дніпровець]. І, видно, не простий собі чоловік (Д. Бедзик); — Вислужується,— буркнув Ґалаґан,— а ми за нього горою стояли (А. Крижанівський); — Євгене Панасовичу! — полум’яніючи, стиха озвалася вона.— Не журіться! Все буде гаразд. От побачите! Ми всі за вас горою станемо… (В. Речмедін).

стоя́ти / ста́ти горо́ю за кого—що. Невідступно, всіма силами захищати, відстоювати кого-, що-небудь. — За народ горою стоїть [Тарас Дніпровець]. І, видно, не простий собі чоловік (Д. Бедзик); — Вислужується,— буркнув Ґалаґан,— а ми за нього горою стояли (А. Крижанівський); — Євгене Панасовичу! — полум’яніючи, стиха озвалася вона.— Не журіться! Все буде гаразд. От побачите! Ми всі за вас горою станемо… (В. Речмедін).

як (мов, ні́би і т. ін.) за кам’яно́ю горо́ю (рідше стіно́ю), зі сл. бу́ти, жи́ти і т. ін. Під чиїмсь надійним захистом, без клопотів і т. ін.; позбавлений турбот, захищений. — Та ти сам не турбуйся, бо ти за мною, як за кам’яною горою (Марко Вовчок); — Тому-то й я позичила тебе в Мартохи, щоб бути за тобою, мов за кам’яною горою (Є. Гуцало); — Я за нею [Софією], можна сказати, як за кам’яною стіною живу (В. Собко). як за горо́ю. — Гарна ви жінка в Петра,— знову похвалив гість .. — Має шанувати своє щастя. Він за вами — як за горою! (Є. Гуцало).