головатий 2 значень

-1-
прізвище

Словник відмінків

відмінок чол. р. жін. р. множина
називний Голова́тий Голова́та Голова́ті
родовий Голова́того Голова́тої Голова́тих
давальний Голова́тому Голова́тій Голова́тим
знахідний Голова́того Голова́ту Голова́тих
орудний Голова́тим Голова́тою Голова́тими
місцевий при Голова́тому, Голова́тім при Голова́тій при Голова́тих
кличний Голова́тий Голова́та Голова́ті
відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний голова́тий голова́та голова́те голова́ті
родовий голова́того голова́тої голова́того голова́тих
давальний голова́тому голова́тій голова́тому голова́тим
знахідний голова́тий, голова́того голова́ту голова́те голова́ті, голова́тих
орудний голова́тим голова́тою голова́тим голова́тими
місцевий на/у голова́тому, голова́тім на/у голова́тій на/у голова́тому, голова́тім на/у голова́тих

Словник синонімів

ГОЛОВА́НЬрозм. (людина або тварина з дуже великою головою), ГОЛОВА́Чрозм., ГОЛОВКО́розм., ГОЛОВА́ТИЙрозм., ГОЛОВА́СТИЙрозм.В камеру заглянув одноокий головань (Ю. Збанацький); Якийсь москаль сидить: головач, розкошланий, невмиваний (Марко Вовчок); - Та єхида-лисиця, ти кажеш, та буде тебе до смерті годувати, а той головко скоріше з хати вижене (Панас Мирний).
РОЗУ́МНИЙ (який має неабиякий розум), НЕДУРНИ́Й, ХИТРОМУДРИЙ, ТОЛКО́ВИЙрозм.,ГОЛОВА́ТИЙрозм.,ГОЛОВА́СТИЙрозм.,МІЗКУВА́ТИЙрозм.,МІЗКОВИ́ТИЙрозм.,КЕБЕТЛИВИЙрозм.,КЕБЕ́ТНИЙрозм.,МИСЛИ́ВИЙзаст. рідко,ТОЛКОВИ́ТИЙзаст.; МУ́ДРИЙ (який має глибокий розум і великий життєвий досвід); МИ́СЛЯЧИЙ (який глибоко й самостійно мислить); ПРЕМУ́ДРИЙуроч., заст.Порадившись з губернським інспектором землеробства Марфіним, людиною розумною й благородною, він звернувся до міністерства про допомогу (О. Довженко); Мабуть, недурний видумав, що всяка жаба своє болото хвалить (Я. Стецюк); - Давид - начальник цеху? Звісно... він хлопець толковий, з вогником (О. Копиленко); - Гізель, батьку, тепер у нас такий головатий чоловік, як колись був Могила (П. Куліш); Тепер вона [Ольга Миколаївна] зовсім одвернулася від батька, а йому, мабуть, потрібна її допомога, вона ж, казали, "головаста жінка" (П. Автомонов); Хлопець удався мізкуватий, поштивий і нівроку йому, - не бридкий (Ю. Яновський); Діяв там [у Москві] однедавна й молодий учень польського музикотворця Мільчевського - кебетливий киянин Микола Дилецький (О. Ільченко); Пилипиха усю правду нашу знала, а ради не знаходила, хоч яка була мислива собі (Марко Вовчок); Веселий, ручий молодик, Письменний; сміливий, балакливий, Обличчям повний та змазливий, І толковитий, як старий (М. Макаровський); - Це - твір художника мислячого, спостережливого, справді закоханого у природу (М. Слабошпицький); [Гаврило:] Та ти [Надежда] вже у нас відома книжниця. Мудра та премудра (М. Кропивницький). - Пор. кмітли́вий.
-2-
прикметник
[розм.]

Словник відмінків

відмінок чол. р. жін. р. множина
називний Голова́тий Голова́та Голова́ті
родовий Голова́того Голова́тої Голова́тих
давальний Голова́тому Голова́тій Голова́тим
знахідний Голова́того Голова́ту Голова́тих
орудний Голова́тим Голова́тою Голова́тими
місцевий при Голова́тому, Голова́тім при Голова́тій при Голова́тих
кличний Голова́тий Голова́та Голова́ті
відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний голова́тий голова́та голова́те голова́ті
родовий голова́того голова́тої голова́того голова́тих
давальний голова́тому голова́тій голова́тому голова́тим
знахідний голова́тий, голова́того голова́ту голова́те голова́ті, голова́тих
орудний голова́тим голова́тою голова́тим голова́тими
місцевий на/у голова́тому, голова́тім на/у голова́тій на/у голова́тому, голова́тім на/у голова́тих

Словник синонімів

ГОЛОВА́НЬрозм. (людина або тварина з дуже великою головою), ГОЛОВА́Чрозм., ГОЛОВКО́розм., ГОЛОВА́ТИЙрозм., ГОЛОВА́СТИЙрозм.В камеру заглянув одноокий головань (Ю. Збанацький); Якийсь москаль сидить: головач, розкошланий, невмиваний (Марко Вовчок); - Та єхида-лисиця, ти кажеш, та буде тебе до смерті годувати, а той головко скоріше з хати вижене (Панас Мирний).
РОЗУ́МНИЙ (який має неабиякий розум), НЕДУРНИ́Й, ХИТРОМУДРИЙ, ТОЛКО́ВИЙрозм.,ГОЛОВА́ТИЙрозм.,ГОЛОВА́СТИЙрозм.,МІЗКУВА́ТИЙрозм.,МІЗКОВИ́ТИЙрозм.,КЕБЕТЛИВИЙрозм.,КЕБЕ́ТНИЙрозм.,МИСЛИ́ВИЙзаст. рідко,ТОЛКОВИ́ТИЙзаст.; МУ́ДРИЙ (який має глибокий розум і великий життєвий досвід); МИ́СЛЯЧИЙ (який глибоко й самостійно мислить); ПРЕМУ́ДРИЙуроч., заст.Порадившись з губернським інспектором землеробства Марфіним, людиною розумною й благородною, він звернувся до міністерства про допомогу (О. Довженко); Мабуть, недурний видумав, що всяка жаба своє болото хвалить (Я. Стецюк); - Давид - начальник цеху? Звісно... він хлопець толковий, з вогником (О. Копиленко); - Гізель, батьку, тепер у нас такий головатий чоловік, як колись був Могила (П. Куліш); Тепер вона [Ольга Миколаївна] зовсім одвернулася від батька, а йому, мабуть, потрібна її допомога, вона ж, казали, "головаста жінка" (П. Автомонов); Хлопець удався мізкуватий, поштивий і нівроку йому, - не бридкий (Ю. Яновський); Діяв там [у Москві] однедавна й молодий учень польського музикотворця Мільчевського - кебетливий киянин Микола Дилецький (О. Ільченко); Пилипиха усю правду нашу знала, а ради не знаходила, хоч яка була мислива собі (Марко Вовчок); Веселий, ручий молодик, Письменний; сміливий, балакливий, Обличчям повний та змазливий, І толковитий, як старий (М. Макаровський); - Це - твір художника мислячого, спостережливого, справді закоханого у природу (М. Слабошпицький); [Гаврило:] Та ти [Надежда] вже у нас відома книжниця. Мудра та премудра (М. Кропивницький). - Пор. кмітли́вий.