голий 1

-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний го́лий го́ла го́ле го́лі
родовий го́лого го́лої го́лого го́лих
давальний го́лому го́лій го́лому го́лим
знахідний го́лий, го́лого го́лу го́ле го́лі, го́лих
орудний го́лим го́лою го́лим го́лими
місцевий на/у го́лому, го́лім на/у го́лій на/у го́лому, го́лім на/у го́лих

Словник синонімів

БІ́ДНИЙ (який живе в нестатках), УБО́ГИЙ[ВБО́ГИЙ], НЕІМУ́ЩИЙкнижн.,заст.,ЗЛИДЕ́ННИЙпідсил.,НУЖДЕ́ННИЙпідсил.,ГО́ЛИЙпідсил. розм.,НИ́ЩИЙ підсил. заст.,ОБІ́ДРАНИЙ[ОБДЕ́РТИЙ]підсил. розм.,ГОЛОДРА́НИЙзневажл., ГОЛОПУ́ЗИЙзневажл., ЗАДРИ́ПАНИЙзневажл., МІЗЕ́РНИЙзаст. зневажл.,ГОЛОДРА́БИЙдіал. зневажл.Повернувшись із служби, Павло оженився на Явдосі тому, що вона була такою бідною, як і він (Григорій Тютюнник); В одному селі жив собі убогий чоловік Петро Клепало з жінкою Марусею (І. Нечуй-Левицький); К іменитим панам, К неімущим старцям, К козакам-молодцям, К чорнобровим дівкам, У душах, у серцях Тугою-лучиною, пісне, заньмися! (М. Костомаров); [Дід Вакула:] Аж і Гриць тут коло мене - Се таке хлоп’я злиденне, Сиротисько, без кута (І. Франко); Навпроти, на повалених велетнях-смереках сиділи нужденні дроворуби, хто голим тілом світив, хто в сірятині (І. Драч); - Чи гаразд у їх господі? - Де там! такі стали голі (Марко Вовчок); Воскресну нині! Ради їх, Людей закованих моїх, Убогих, нищих... (Т. Шевченко); Попи до послуху схиляли Своїх обідраних братів (М. Гірник); - Скажи нам, чого це від вас, з Туреччини, тісниться до нас така сила обдертого робучого [робочого] люду..? (М. Коцюбинський); Його попихачі, заскочені такою нежданою милістю воєводською до голодраного пройдисвіта, мовчки посунули з каплиці слідом за Стрижаком (П. Загребельний); Вожакувати над валкою зголосився Нестір Цимбал, вічний заробітчанин, ..єдине багатство якого складалося з купи дітей, дрібної та голопузої династії Цимбалів (О. Гончар); У Тодора Гранчака розцвітає обличчя: - Хвалити Бога, що в нас багатий, а не задрипаний пан: буде що ділити людям (М. Стельмах); - Об Олексіївні, ось об Галочці, і думати не смів. Хто вона, і хто я, мізерний (Г. Квітка-Основ’яненко): - Пор. 1. небага́тий.
БІДНЯ́К (бідна, убога людина), БІ́ДНИЙ, УБО́ГИЙ[ВБО́ГИЙ], БІДА́Крозм.,БІДА́Р розм.,НЕІМУ́ЩИЙкнижн., заст.,ЗЛИ́ДАРпідсил.,ЗЛИ́ДЕНЬпідсил.розм.,НУЖДА́Рпідсил.розм., ГО́ЛИЙпідсил.рідше,ЖЕБРА́Кзневажл.,СТА́РЕЦЬзневажл., ГОЛОДРА́НЕЦЬзневажл., ГОЛЬТІПА́КА[ГУЛЬТІПА́КА]зневажл.,БЕЗШТА́НЬКОзневажл.,ГОЛОШТА́ННИК[ГОЛОШТА́Н][ГОЛОШТА́НЕЦЬ][ГОЛОШТА́НЬКО]зневажл., ОБІ́РВАНЕЦЬзневажл., ОБІ́ДРАНЕЦЬзневажл.,ОБША́РПАНЕЦЬзневажл.,ХАРПА́Кзневажл.,ШАРПА́Кзневажл.,ЗЛИДО́ТАлайл.,НЕТЯ́ГАзаст.,НИ́ЩИЙзаст., СІРО́МАзаст.,СІРОМА́ХАзаст.,ГОЛЯ́Кзаст. зневажл.,ЛА́НЕЦЬзаст. зневажл.,СІРЯ́Кзаст. зневажл.,ЛИЧА́Кзаст. зневажл.,КОСТОГРИ́З[КОСТОГРИ́ЗА]заст. зневажл.,КАПА́РНИКзах.,ГОЛОДРА́БЕЦЬдіал.зневажл.,ЛАЙДА́Кдіал. зневажл.,МІЗЕРА́Кдіал.зневажл.,ПА́УПЕРкнижн.Бідняки потіють, а пани з того жиріють (прислів’я); Серед бідних ще, правда, зустрінеш співчуття (О. Гончар); Були багаті і убогі, Прямі були і кривоногі, Були видющі і сліпі (І. Котляревський); Він у сім’ї був п’ятий син, Бо бідакам щастить на діти (М. Рильський); Конфісковане глитайське майно звозили до сільської ради, де дід Улян Хвалений розподіляв його поміж бідарів (В. Логвиненко); Прийди ж до нього у нужді, проси голодний сухаря, неімущий свитини - єй! і сухаря не дасть, і за руку виведе з хати, коли ще й у потилицю не стукне (Г. Квітка-Основ’яненко); Пригадалося, як бідував його батько, - вічний злидар і наймит (О. Гуреїв); - І в мене, Мар’яно, нічого нема. Я такий же злидень, як ти! (М. Стельмах); Що ти з них візьмеш? Ні кола ні двора. Харпаки, злидні! (М. Коцюбинський); Чому блиском, жаром душі не дозволено мені огріти, окрасити життя тих мас нуждарів..? (У. Кравченко); Доволі, бідні, босі й голі! не час сидіти у норі (П. Тичина); - Тебе хотять [хочуть] сватать багатирі, а не такі жебраки, як ми самі (І. Нечуй-Левицький); - Чого ти чванишся? Старці, злидні, животи з голоду присохли до спини, а воно приндиться... Кажу, наймай [Гафійку], каятимешся потім (М. Коцюбинський); - Гей ви, хлопи, голодранці, безштаньки, торботруси! - крикнув Самійло Лащ, вискочивши наперед на коні. - Гайда на панщину! Гайда до свиней! (І. Нечуй-Левицький); - Маріє Іванівно? Що за пасаж! На возі! В товаристві цих гольтіпак? (О. Полторацький); - Я, синку, не тутешній, а з Росії родом. А тоді нашому братові, селянинові, скрізь однаково трудно жилось... Ну от і послав мене батько сюди, у Кривий Ріг, разом з іншими такими самими голоштанниками (Д. Ткач); - Геть, голоштанці! - ревли вони [майстри] (З. Тулуб); "Голоштанько Мірошниченко вже крутить селом, як циган сонцем", тоскні і лихі думки підігрівають злобу [у Митрофана] (М. Стельмах); - Нас люди обсміють, назвуть нас харпаками, обідранцями. Під такі палати вона під’їхала б з діжками, рогачами! (І. Нечуй-Левицький); Діставши прочухана від Гриценка, він крикнув йому: "Обшарпанець ти, і батько в тебе тільки Крути-Гаврило, а мій - начальник, кишне твого старого чорта з роботи, тільки пух полетить" (І. Сенченко); Чому ніщо не пливе до рук? Чому я шарпак, злидар? (Б. Харчук); - Тобі землі забажалося, чортова злидота, ну та на, получай! - і, заграбаставши в жменю землі, почали [бандити] набивати нею Ониськові рота... (І. Цюпа); Велика честь усякому нетязі Кармелюком стати (В. Кучер); - Лихо, Христе, за таким заміжжям. Коли б знала, краще з посліднім нищим зв’язалася, ніж з ним (Панас Мирний); У широкім степу в бою поліг він головою. З тисячами інших сіром (А. Головко); А в іншого сіромахи Ні хати, ні поля, Тільки торба, а з торбини Виглядає доля, Мов дитинка (Т. Шевченко); Збиралася на раду найвідчайдушніша частина козацького товариства - сірома, безхалупні голяки, з якими начальству найважче було про що-небудь домовитись (С. Добровольський); "Перші, кажуть, любощі - дурниця... А прохолоне серце, підуть докори та перекори: ланець, голодранець!.." (Панас Мирний); Сказали б просто - дурень лає За те, що сам крепак, Неодукований сіряк (Т. Шевченко); [Чичеря:] Ти як хочеш, а я дочки за голодрабця на віддам (І. Карпенко-Карий); - Я лайдак. Пропив усе до нитки. І полотно пропив (В. Стефаник).
ВІДКРИ́ТИЙ (про шию, голову, груди - нічим не прикритий, не заслонений), ОГО́ЛЕНИЙ, ГО́ЛИЙ, РОЗХРИ́СТАНИЙ (перев. про груди). З відкритою головою, поблискуючи лисиною на маківці, він поважно ввійшов між селян (І. Франко); На мить Черниш загледів Сагайду, що майнув.. з оголеними волохатими грудьми (О. Гончар); Вона затулила рукою голі перса (М. Коцюбинський); З шиї на розхристані чорні груди звисало важке глиняне намисто (Леся Українка).
ГО́ЛИЙ (про людину, частини тіла - без одягу), ГОЛІ́СІНЬКИЙпідсил.,НАГИ́Йзаст.;ОГО́ЛЕНИЙ (перев. про частини тіла). Алі перекинув голі ноги через край човна і скочив у воду (М. Коцюбинський); Черниш, голий по пояс, лежав спокійно (О. Гончар); - Ліс - як бір, просторий та буйний. Ув одній льолі, а то й голісінька, бігай по йому - ніхто тебе не побаче (Панас Мирний); Вона обнмала вже його своїми нагими рожевими руками (Г. Хоткевич); Тепла, післядощова волога вдаряє дівчину по оголених литках (Ірина Вільде).
ГО́ЛИЙ (який не має рослинності, волосся, шерсті, пір’я, листя тощо), ОГО́ЛЕНИЙ, ГОЛІ́СІНЬКИЙпідсил.,НАГИ́Йзаст.;ЛИ́СИЙ, ПОЛИСІ́ЛИЙ (який не має волосся, рослинності); ПОРО́ЖНІЙ (перев. про степ); БЕЗВОЛО́СИЙ (позбавлений волосся); БЕЗШЕ́РСТИЙ (не вкритий шерстю); БЕЗПЕ́РИЙ, НЕОПЕ́РЕНИЙ (не вкритий пір’ям); БЕЗЛИ́СТИЙ (не вкритий листям). А далі розлягалось поле, рівне, сіро-зелене, голе (М. Коцюбинський); З дерев опадало листя, і високі дуби гули на вітрі оголеним гіллям (В. Кучер); Ліс теж чорний, голий-голісінький, поздіймав догори похмуре гілляччя рук (Є. Гуцало); Земля лежала ще чорна й нага (О. Кобилянська); Лиса, як коліно, голова блищала при місяці, неначе скляна (І. Нечуй-Левицький); Лисий горб; Схилами високих полисілих гір мріють в одвічному спокої смерекові ліси (П. Колесник); Комусь, не степовикові, незрозуміло, як живуть люди на голій, порожній рівнині (Ю. Яновський); Його безволосий череп.. блищав (І. Муратов); Зі смертельним жахом, іще безшерсте, як гола дитина, металося порося по подвір’ю (М. Коцюбинський); Яструб на камінь сідає, Щоб гадину діткам безперим піймать... (Д. Мордовець); Неоперене пташеня; На безлистих чорних гілочках де-не-де виблискували краплі ранкової роси (С. Журахович).
ПОРО́ЖНІЙ (про посудину, вмістище, приміщення - нічим не заповнений; про місце - ніким, нічим не зайнятий), ПУСТИ́Й, ВІ́ЛЬНИЙ, НЕЗА́ЙНЯТИЙ, СПОРОЖНІ́ЛИЙ, СПОРО́ЖНЕНИЙ, СПУСТІ́ЛИЙ (який раніше був зайнятий, заповнений кимсь, чимсь); ГО́ЛИЙ (перев. про місцевість - не вкритий рослинністю, будівлями тощо). Слуга-малаєць прибирає з-перед нас останні тарілки, .. порожні пляшки з-під мальвазії (Ю. Андрухович); Єремія задумав зовсім оселитись в Лубнах, щоб втихомирити край і заселити порожні землі понад Сулою (І. Нечуй-Левицький); Чути було, як тихо подзенькує причеплене під возом пусте відро (Григорій Тютюнник); Співи над Києвом зринали і тут, і там - на Лук’янівці, і в Голосієві, - але вулиці київські були вже пусті. Київ спав (Ю. Смолич); - Не маю вільної землі по Сейму, Десні і Дніпру. То твоя земля, княгине (С. Скляренко); Річ у тім, що, як казали ще в старовину, святе місце незайнятим не буває (з журналу); Уже не чути сурем журавлиних, Уже й самих не видно журавлів.., а ми все ще стоїмо, Все дивимося в небо спорожніле... (М. Рильський); Підлога була забруднена окурками, на столі валялись спорожнені пляшки (Д. Бедзик); Вітерець з степу шугав по спустілих, нагрітих за день щедрим сонцем вулицях (П. Автомонов); По голій, тісній толоці Знов худоба худа шкандибає (І. Франко).

Словник антонімів

ГОЛИЙ ОДЯГНЕНИЙ
1. Який не має на собі одягу, без одягу. Який має на собі одяг.
Голий, а, е ~  одягнений, а, е дитина, дитя, дочка, жінка, людина, син, тіло, чоловік. Бути, залишатися, стати голим ~  одягненим. Зовсім, повністю, цілком голий ~  одягнений.
2. У перен. знач.: Який не має на собі нічого. Бути покритим чимсь зверху.
Голий, а, е ~  покритий, а, е береза, вишня, гілка, голова, гора, дерево, кущ, місцевість, пустиня, степ, стіл, стіна. Бути, виглядати, виростати, залишатися, здаватися, ставати, уважатися голим ~  покритим. Абсолютно, досить, дуже, зовсім, надміру, надто, по-осінньому, цілком голий ~  покритий.
Мокрий сніг обліплював голе гілля дерев (А. Шиян). Одягнутий у хвою, шумить дрімучий темний бір (Н. Забіла).
 Пор. ще: ОДЯГАТИ ~ РОЗДЯГАТИ

Словник фразеологізмів

аж го́лому по́за па́зухою по́вно. Уживається для повного заперечення змісту зазначеного речення; нічого. Набрав, що аж голому поза пазухою повно (Укр.. присл..).

[і] бо́́сий і го́́лий. Дуже бідний, убогий. — Якби не жінка робила, то б досі ходили б ви і босі, і голі, і зимою б померзли (Г. Квітка-Основ’яненко); До волі бідні, босі й голі! Не час сидіти у норі! Мобілізуються тополі під хмарним вітром на горі… (П. Тичина).

ви́скочити як го́лий (коза́к, Кузьма́) з ма́ку, зневажл. Недоречно, невчасно сказати що-небудь або виступити з чимсь. — Якби в місті по асфальту пройшла — затюкали б: оце вискочила звідкись як гола з маку! А тут, серед Скарбного, хоч на голову стань — ніхто не зауважить, не обсміє! (О. Гончар); Вискочив, як Кузьма з маку (Укр.. присл..).

го́лий, бо́сий і простоволо́сий. Дуже бідний, убогий. Подумала Пріська, погадала: за нею її сирітська доля,— гола, боса й простоволоса, а попереду… нужда та недостачі (Панас Мирний).

го́лий, як бу́бон (як туре́цький святи́й). Дуже бідний. — З діда-прадіда був я голий, як бубон. Польової землі ані геть не мав і не маю (Є. Кротевич); — Чи гаразд у їх [них] у господі? — Де там! такі стали голі, як турецькі святі (Марко Вовчок); Всміхнулася Килина ..— Хлопець, правда, гарний, Микола Гармаш зветься, з сусіднього хутора, так горенько ж — голий, як турецький святий, а мені треба і гарного, і багатого (М. Лазорський).

го́лий, як бу́бон (як туре́цький святи́й). Дуже бідний. — З діда-прадіда був я голий, як бубон. Польової землі ані геть не мав і не маю (Є. Кротевич); — Чи гаразд у їх [них] у господі? — Де там! такі стали голі, як турецькі святі (Марко Вовчок); Всміхнулася Килина ..— Хлопець, правда, гарний, Микола Гармаш зветься, з сусіднього хутора, так горенько ж — голий, як турецький святий, а мені треба і гарного, і багатого (М. Лазорський).

го́лими рука́ми. 1. Без спеціального знаряддя, пристрою тощо. На ній [продухвині] стоїть бовдур дерев’яний. Пробував його хитнути — де там! Що ж його робити? Якби кирпичина [цеглина], може, збив би. А голими руками нічого не вдієш (Г. Хоткевич); Без тягла..— як без рук. А земля далеко, за десять верст. Що ти на ній робитимеш голими руками! (А. Головко); — Голими руками впіймаєш в’юна? (М. Стельмах).

2. Без достатнього озброєння, бойової техніки тощо. В тяжкі ночі відступу, .. ледве не голими руками доводилось стримувати насідаючого противника (О. Гончар).

го́лими рука́ми не ві́зьмеш кого. 1. Хто-небудь надзвичайно спритний, хитрий, досвідчений. Розвелася ціла порода пустомолотів, закутих у панцир інструкцій, служак, яких голими руками не візьмеш, з якими треба воювати, і Лукія — воює! (О. Гончар); // Не просто впоратися з кимсь. — Ні, чуєш, тут ти мене голими руками не візьмеш. Це вже результати, наслідок і наших методів, і системи виховання в цілому. Ми виростили покоління, спроможне взяти і повести справу не гірше від вас (М. Олійник).

2. З ким-небудь важко справитися без особливих зусиль або когось, щось нелегко побороти, перемогти, здолати. Забара знав, що Квашу тепер голими руками не візьмеш. Особливо після того, як він породичався з Андрієнком (П. Рєзніков); — І зажив старий міцно, впевнено, як маленька, проте сильна держава: голими руками не візьмеш (Григір Тютюнник).

голо́дний і го́лий. Дуже бідний. Будуть з мене, молодого, Козаки сміятись. Оженився, вони скажуть, Голодний і голий, Занапастив, нерозумний, молодую волю (Т. Шевченко).

го́́лою руко́́ю не бери́́ кого. Хто-небудь має владу, багатий, впливовий. — Каже, пішов ваш Олекса вгору: голою рукою не бери .. Там таке...— і дяк нахилився до вуха пана Лелеки й щось шепнув (М. Лазорський).

до го́лого ті́ла. Цілком, повністю. Дощ застав мене в цім малиняку і зросив до голого тіла (М. Грушевський); — Хоч голодрабці, та не грабили нікого; а хазяйські сини — й не голодрабці, так граблять до голого тіла (В. Винниченко).

з го́лими (з поро́жніми, з пусти́ми) рука́ми. 1. Без нічого, не маючи нічого при собі. На вулиці Іван часто бачив, що дехто з членів артілі повертався додому не з порожніми руками (С. Чорнобривець); Сердюки .. вернулись захекані і не з пустими руками: принесли в полах яблук, сухих кінських кізяків — заздалегідь подбали про паливо на вечір (О. Гончар); // Нічого не маючи на гостинець для когось. — Стривайте, а як же їхати з голими руками? — раптом спитав Родивон.— Що там не говоріть, а ми ж таки шефи… (В. Кучер); — Ви вже не гнівайтесь, Горпино Карпівно, не знав же я.. Та от і з’явився з пустими руками, навіть подарунка не встиг купити (Д. Ткач).

2. зі сл. поверну́тися, прийти́ і под. Без нічого, ні з чим; нічого не діставши, не придбавши. Бог хліба на Дону те літо не вродив — Вернувсь Антін із голими руками (Л. Боровиковський); Комісари втямили, що їх тільки морочать, і вернулись до польського табору з порожніми руками (І. Нечуй-Левицький); У дорозі [мисливець] недоїдає й недосипляє, проходить пішки десятки кілометрів, ночує під кущем .. і звичайно повертається додому з порожніми руками, але щасливий (В. Мисик).

3. Не маючи засобів для існування, необхідних знарядь господарювання і т. ін. Настав той день, коли я все роздав убогим, голоті керіотській щонайгіршій, а сам пішов з порожніми руками, .. шукать учителя (Леся Українка); Першого ж року хліба вродило стільки, що Верига міг і себе забезпечити, і ще дати насіння сусідам, які прийшли на нові землі з голими руками (П. Панч); // Дуже бідний. Не прийшла й вона у чужу хату з порожніми руками — скриня була повна жіночого добра. Одного полотна мала дві колодки (В. Поліцук).

4. тільки з часткою не. Маючи певний досвід, якісь знання, знаряддя і т. ін. Почнімо з Ваших робіт. ..Ви, як видко, приступили до роботи не з голими, як-то кажуть, руками, бо трохи вчились гармонії (Муз. праці); — Не лякай! Ми лякані. Ми — фронтовики. І не забувай — не з порожніми руками додому вернулися (Ю. Збанацький); Він прийшов у село сформованою людиною, не з порожніми руками й душею прийшов, а приніс себе наповненого в село (В. Дрозд).

[і] бо́́сий і го́́лий. Дуже бідний, убогий. — Якби не жінка робила, то б досі ходили б ви і босі, і голі, і зимою б померзли (Г. Квітка-Основ’яненко); До волі бідні, босі й голі! Не час сидіти у норі! Мобілізуються тополі під хмарним вітром на горі… (П. Тичина).

на поро́жньому (пусто́му, го́лому) мі́сці, перев. з дієсл. Не маючи бази, основи і т. ін. під собою; з нічого. Автор історичного роману творить не на порожньому місці,— він залежить від свого матеріалу, реального ходу історичних подій (З журналу); Як і інші галузі економіки, електроенергетику більшості афро-азіатських країн доводиться створювати на пустому місці (З газети); Тут все треба починати спочатку, на голому місці (Ю. Збанацький); — Не переживай, Артеме,.. Ми з Клавою теж починали на голому місці, не було в нас, як кажуть, ні кола ні двора, а тепер нівроку (П. Гуріненко); Хірокітійська культура з’являється на острові [на Кіпрі] розвинутою. Немає жодних ознак її еволюції. “На голому місці” одразу ж виникають великі поселення на багато тисяч чоловік (З журналу).

обідра́ти до го́лої ко́сті, перев. кого. Забрати в кого-небудь геть усе, довести до цілковитого зубожіння; повністю пограбувати когось. Обідрали [чоловіка] до голої кості (Укр. присл..).

про́сто не́ба [на землі́]. Не в приміщенні, надворі, без усякої покрівлі. — Сідай, чоловіче, коло багаття та грійся, коли хочеш. Ми й самі думаємо ночувати отутечки просто неба на землі (І. Нечуй-Левицький); На галяві лежу я просто неба В кущах зіноваті, в щасливій тишині Шляхетних зел (М. Орест); Один з таких музеїв просто неба знаходиться в Денвері, штат Колорадо (З журналу). про́сто го́лого не́ба. Мітинг відбувався у заводському дворищі, просто голого неба (Ю. Смолич).

як го́лому в те́рну, зі сл. до́бре, ірон. Уживається для повного заперечення змісту зазначеного слова; зовсім не (добре). Добре, як голому в терну (Укр.. присл..).

як го́лому на ву́лицю, зі сл. хо́четься, ірон. Уживається для повного заперечення змісту зазначеного слова; зовсім не (хочеться). Хочеться, як голому на вулицю (Укр.. присл..).

як соро́ка в (на го́лу) кі́стку, зі сл. диви́тися, загляда́ти і т. ін. Дуже уважно приглядаючись до чого-небудь. Цілий вечір він просидів навпочіпки біля коритечка, раз по раз, перехнябивши .. голову, зазирав у нього, як сорока в кістку, чманів від курива (Григорій Тютюнник); Заглядає, як сорока на голу кістку (М. Номис).