ВА́РТОприсудк. сл. (про доцільність, доречність якоїсь дії тощо), ВАРТ, ДОРЕ́ЧНО, ДОЦІ́ЛЬНО, ЛИ́ЧИТЬ, ГОДИ́ТЬСЯ, НЕ ВА́ДИТЬ, НЕ ЗАВА́ДИТЬ, ГО́ЖЕ, НЕ ЗА́ЙВО[НЕ ЗА́ЙВЕ], НЕ ЗАЙВИНА́, НЕ ШКО́ДИТЬ. Варто б помістити у Віснику його [Рильського] портрет і хоч коротку біографію (М. Коцюбинський); - Воля, бач, дорога річ, за неї варт дорого заплатить, - сказав перевожчик і привів їх [бурлаків] до попа (І. Нечуй-Левицький); Доречно буде розповісти історію Кортелісів - одного з сіл на Волині (з газети); Кінофільми доцільно використовувати як під час викладу нового матеріалу, так і на повторювально-узагальнюючих уроках (з журналу); У дорозі ж ридати не личить (Т. Масенко); Я сміло всім кажу, що.. темному народу просвітиться годиться (В. Самійленко); Часом не завадить І давніше пригадати (Леся Українка); Любої пари не знайшов, а побратись абияк не гоже (Марко Вовчок); Не зайво також розповісти учням і про хімічний склад чавуну (з посібника); Не зайвина перевірити ще раз [сівалку] (з газети); А ви записуйте, не шкодить такую річ і записать, Бо се не казка, а билиця, Або бувальщина, сказать (Т. Шевченко). - Пор. ба́жано, тре́ба.

ДО́БРЕ (так, як слід), ХО́РОШЕ, ГА́РНО, СЛА́ВНО, ГАРА́ЗД, ГО́ЖЕ, ВДА́ЛО[УДА́ЛО], ПО-ЛЮ́ДСЬКОМУ[ПО-ЛЮ́ДСЬКИ], ПОРЯ́ДНОрідше,ДО ЛА́ДУ́, НА СЛА́ВУрозм., ДОБРЯ́ЧЕпідсил. розм.,ЗДО́РОВОрозм., ЛА́ДНОрозм., ЛЕ́ПСЬКОрозм., ПО-БО́ЖОМУрозм., ФА́ЙНОдіал.,ЛА́ЦНОдіал.;У ПОРЯ́ДКУрозм., ПОРЯ́ДОК[ПО́ВНИЙ ПОРЯ́ДОК]розм., ДОБРО́розм., СЛА́ВА БО́ГОВІ[БО́ГУ]розм., ХВАЛИ́ТИ БО́ГАрозм., ЛАФА́фам., БЛА́ГОзаст. (у ролі присудка - також про успішний хід справ, сприятливі обставини). Він обіймав свою матір і говорив їй, що його вчення добре йде (М. Хвильовий); Добре було б, якби ти могла на Великдень приїхати сюди по мене.. І здумать не можу, як би було хороше! (Леся Українка); Хіба нам нічого їсти або пити, або ні в чому хороше походити? (П. Куліш); Ой дівчино, дівчинонько, співай мені пісні, Бо співаєш дуже гарно, як соловій в лісі (коломийка); Марко корів занехаяв, а Санька виходила! Доглядає славно, знаменита доярка (К. Гордієнко); - Йди постій біля клуні, а я тут посиджу: і тобі гарно буде, і мені славно (М. Стельмах); - І що б він не зробив - то все гаразд, усе до ладу, а от як Галя що зробить - то все не так (Панас Мирний); - Дай же, Боже, щоб усе булогоже! - промовив Ярема (Грицько Григоренко); П’єса пройшла вдало (О. Донченко); - Женився б ти справді! Хоч на старість пожив би по-людському (С. Васильченко); - Треба наймити маляра, аби вималював порядно (Г. Хоткевич); Приборами стукали шумніш, а вже що їли - на славу! (А. Головко); Розв’яже [дядько] торбу, дістане хліба, сала, поїсть добряче (С. Олійник); - Бути безстрашним - це просто здорово, - шепоче в темряві Гена(О. Гончар); Дехто з селян, побачивши, як ладно та швидко працювали на полі тозівці.., приходив і просив їх прийняти до гурту (М. Чабанівський); Що не складно, то не ладно (прислів’я); - Ну, замаскувались, я вам скажу, Андрію Володимировичу, ви лепсько. Без свічки не знайдеш (Ю. Збанацький); - І гризотні нема з жінкою: любо та тихо, по-божому (М. Коцюбинський); Батько тримається файно, не виявляє нічим, що йому жаль розлучатися з нами (Д. Бедзик); Лацно тобі, коли тато здоровий гарує вдень і вночі (С. Ковалів); - Не бійся, все буде в порядку (Григорій Тютюнник); Бій пам’ятаю в Монголії. Нічого, кінчили його пристойно, повний порядок, як говориться (Ю. Яновський); Добро, у кого є господа, А в тій господі є сестра Чи мати добра (Т. Шевченко); У годину суху Відходились усі мости І сказав я - вже слава Богу (М. Вінграновський); - Хвалити Бога, що в нас багатий, а не задрипаний пан: буде що ділити людям (М. Стельмах); Настрій в барона Нольде був пречудовий. Така лафа! Поза чергою - в тил (Ю. Смолич); Впаду я, вражений стрілою, Чи мимо пролетить вона, - Все благо (переклад М. Рильського). - Пор. 1. непога́но, прекра́сно.

ЛЮ́БОприсудк. сл.,ПРИЄ́МНО, ВТІ́ШНО, ГА́РНО, ГО́ЖЕ. І дід, і баба у неділю На призьбі вдвох собі сиділи.. Сіяло сонце, в небесах Ані хмариночки, та тихо, Та любо, як у раї (Т. Шевченко); Йому приємно, що костюм, безперечно, викликав щире захоплення в його друга (О. Донченко); Як нам втішно в обіймах у нього [тата] (В. Бичко); [Іван:] Ось я бачу - дівчата не всі тут, се не гарно! (С. Васильченко); - Пливи і не журись, небоже! Уже тобі скрізь буде гоже (І. Котляревський).

ВА́РТОприсудк. сл. (про доцільність, доречність якоїсь дії тощо), ВАРТ, ДОРЕ́ЧНО, ДОЦІ́ЛЬНО, ЛИ́ЧИТЬ, ГОДИ́ТЬСЯ, НЕ ВА́ДИТЬ, НЕ ЗАВА́ДИТЬ, ГО́ЖЕ, НЕ ЗА́ЙВО[НЕ ЗА́ЙВЕ], НЕ ЗАЙВИНА́, НЕ ШКО́ДИТЬ. Варто б помістити у Віснику його [Рильського] портрет і хоч коротку біографію (М. Коцюбинський); - Воля, бач, дорога річ, за неї варт дорого заплатить, - сказав перевожчик і привів їх [бурлаків] до попа (І. Нечуй-Левицький); Доречно буде розповісти історію Кортелісів - одного з сіл на Волині (з газети); Кінофільми доцільно використовувати як під час викладу нового матеріалу, так і на повторювально-узагальнюючих уроках (з журналу); У дорозі ж ридати не личить (Т. Масенко); Я сміло всім кажу, що.. темному народу просвітиться годиться (В. Самійленко); Часом не завадить І давніше пригадати (Леся Українка); Любої пари не знайшов, а побратись абияк не гоже (Марко Вовчок); Не зайво також розповісти учням і про хімічний склад чавуну (з посібника); Не зайвина перевірити ще раз [сівалку] (з газети); А ви записуйте, не шкодить такую річ і записать, Бо се не казка, а билиця, Або бувальщина, сказать (Т. Шевченко). - Пор. ба́жано, тре́ба.

ДО́БРЕ (так, як слід), ХО́РОШЕ, ГА́РНО, СЛА́ВНО, ГАРА́ЗД, ГО́ЖЕ, ВДА́ЛО[УДА́ЛО], ПО-ЛЮ́ДСЬКОМУ[ПО-ЛЮ́ДСЬКИ], ПОРЯ́ДНОрідше,ДО ЛА́ДУ́, НА СЛА́ВУрозм., ДОБРЯ́ЧЕпідсил. розм.,ЗДО́РОВОрозм., ЛА́ДНОрозм., ЛЕ́ПСЬКОрозм., ПО-БО́ЖОМУрозм., ФА́ЙНОдіал.,ЛА́ЦНОдіал.;У ПОРЯ́ДКУрозм., ПОРЯ́ДОК[ПО́ВНИЙ ПОРЯ́ДОК]розм., ДОБРО́розм., СЛА́ВА БО́ГОВІ[БО́ГУ]розм., ХВАЛИ́ТИ БО́ГАрозм., ЛАФА́фам., БЛА́ГОзаст. (у ролі присудка - також про успішний хід справ, сприятливі обставини). Він обіймав свою матір і говорив їй, що його вчення добре йде (М. Хвильовий); Добре було б, якби ти могла на Великдень приїхати сюди по мене.. І здумать не можу, як би було хороше! (Леся Українка); Хіба нам нічого їсти або пити, або ні в чому хороше походити? (П. Куліш); Ой дівчино, дівчинонько, співай мені пісні, Бо співаєш дуже гарно, як соловій в лісі (коломийка); Марко корів занехаяв, а Санька виходила! Доглядає славно, знаменита доярка (К. Гордієнко); - Йди постій біля клуні, а я тут посиджу: і тобі гарно буде, і мені славно (М. Стельмах); - І що б він не зробив - то все гаразд, усе до ладу, а от як Галя що зробить - то все не так (Панас Мирний); - Дай же, Боже, щоб усе булогоже! - промовив Ярема (Грицько Григоренко); П’єса пройшла вдало (О. Донченко); - Женився б ти справді! Хоч на старість пожив би по-людському (С. Васильченко); - Треба наймити маляра, аби вималював порядно (Г. Хоткевич); Приборами стукали шумніш, а вже що їли - на славу! (А. Головко); Розв’яже [дядько] торбу, дістане хліба, сала, поїсть добряче (С. Олійник); - Бути безстрашним - це просто здорово, - шепоче в темряві Гена(О. Гончар); Дехто з селян, побачивши, як ладно та швидко працювали на полі тозівці.., приходив і просив їх прийняти до гурту (М. Чабанівський); Що не складно, то не ладно (прислів’я); - Ну, замаскувались, я вам скажу, Андрію Володимировичу, ви лепсько. Без свічки не знайдеш (Ю. Збанацький); - І гризотні нема з жінкою: любо та тихо, по-божому (М. Коцюбинський); Батько тримається файно, не виявляє нічим, що йому жаль розлучатися з нами (Д. Бедзик); Лацно тобі, коли тато здоровий гарує вдень і вночі (С. Ковалів); - Не бійся, все буде в порядку (Григорій Тютюнник); Бій пам’ятаю в Монголії. Нічого, кінчили його пристойно, повний порядок, як говориться (Ю. Яновський); Добро, у кого є господа, А в тій господі є сестра Чи мати добра (Т. Шевченко); У годину суху Відходились усі мости І сказав я - вже слава Богу (М. Вінграновський); - Хвалити Бога, що в нас багатий, а не задрипаний пан: буде що ділити людям (М. Стельмах); Настрій в барона Нольде був пречудовий. Така лафа! Поза чергою - в тил (Ю. Смолич); Впаду я, вражений стрілою, Чи мимо пролетить вона, - Все благо (переклад М. Рильського). - Пор. 1. непога́но, прекра́сно.

ЛЮ́БОприсудк. сл.,ПРИЄ́МНО, ВТІ́ШНО, ГА́РНО, ГО́ЖЕ. І дід, і баба у неділю На призьбі вдвох собі сиділи.. Сіяло сонце, в небесах Ані хмариночки, та тихо, Та любо, як у раї (Т. Шевченко); Йому приємно, що костюм, безперечно, викликав щире захоплення в його друга (О. Донченко); Як нам втішно в обіймах у нього [тата] (В. Бичко); [Іван:] Ось я бачу - дівчата не всі тут, се не гарно! (С. Васильченко); - Пливи і не журись, небоже! Уже тобі скрізь буде гоже (І. Котляревський).