та й го́ді. 1. Уживається для підтвердження вичерпності сказаного; та й усе, більше нічого. Встануть сердеги працювати, Корови підуть по діброві, Дівчата вийдуть воду брать, І сонце гляне — рай та й годі! (Т. Шевченко); Горе тепер, Олю, та й годі (В. Винниченко); Робота їхня й справді Лукію зацікавлює — майстри та й годі! (О. Гончар).
2. Уживається для вираження посиленого, збільшеного відтінку обмеження; і тільки. — Та оцей Ломицький, .. він не дуже любить бали і, здається, й танцює тільки кадриль, та й годі,— сказала Маруся (І. Нечуй-Левицький); — Що ми? Хіба ми люди? Обличчя носимо людське та й годі, а душу і серце в хмелі потопили (Панас Мирний); Дівчини він майже не знає. Якось випадково, років зо два тому, зустрічав її в економії та й годі (М. Стельмах).